Звернення депутатів Каноницької сільської ради до Президента України, КМУ, Міністерства соціальної політики України щодо збереження населенню, яке проживає на територіях радіоактивного забруднення існуючого рівня соціальних гарантій
Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституцією України покладено на державу обов’язок захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та вказано на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров’я, а відтак – обумовлює посилений їх соціальний захист.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(І)/2021 стверджується право держави регулювати соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак в межах такого регулювання забороняється скасування чи звуження індивідуальних прав, та досягнутого рівня соціального захисту громадян.
Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018, виходячи зі змісту ст.16 Конституції України, чітко визначено причинний зв’язок, наслідком якого стало погіршення стану здоров’я населення, демографічний занепад, зростання смертності населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідності населення саме внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Покриття цих втрат визначено компенсаціями особам, які відчули наслідки аварії на ЧАЕС.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-ХІІ) , чинна редакція статті 39 якого передбачає, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов’язкового) відселення – три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Органи Пенсійного фонду України самоусунулись від виконання цієї норми, тому для реалізації цих прав, громадяни змушені були звертатись за поновленням своїх прав до суду..
19.11.2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Статтею 7 вказаного Закону встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень; працездатних осіб – 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів – 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури – 2102 гривні; осіб, які втратили працездатність – 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішенням суду – 1600 гривень.
Цим же Законом (стаття 8) встановлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі – 8000 гривень, в той же час розмір мінімальної заробітної плати , який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев’ятому статті 7 цього Закону, тобто 1600 гривень.
Вважаємо, що ці положення бюджетного законодавства порушують зазначені положення Конституції України та руйнують всю систему соціального захисту населення, яке проживає чи працює у чорнобильській зоні.
Визначення прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, у значно зменшеному розмірі, суперечить вимогам статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-ХІV, відповідно до якого прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Встановлення різних розмірів мінімальних заробітних плат, що застосовуються як певні величини, не узгоджується із Законом України «Про оплату праці», який не передбачає наявності різних рівнів мінімальних заробітних плат. Встановлення зменшеного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які потребують посиленого соціального захисту, суперечить меті запровадження цього стандарту, а також статті 46 Конституції України.
Крім того, застосування зменшеного розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму суперечить статті 43 Конституції України, якою гарантується, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 45 Закону визначено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні, доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв’язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, цією ж нормою встановлено доплату за проживання на зазначених територіях у розмірі 2361 гривня, що також суперечить Конституції України.
Вважаємо, що вказана норма надасть необґрунтовану можливість застосовувати такий ганебний розмір доплати (2361грн) до всіх непрацюючих пенсіонерів, які мають право на доплату, передбачену ст.39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Це є недопустимим, оскільки для більшості таких пенсіонерів судовими рішеннями збільшено розмір таких виплат, цей розмір довічно захищений судовими рішеннями, що набрало законної сили.
Невиконання державою тисяч судових рішень, які набули законної сили, або надання ним переоцінки порушить принципу верховенства права, та остаточно зруйнує окрему, незалежну і самостійну гілку державної судової влади. А це, у свою чергу, неминуче призведе до порушення авторитету України як правової держави на міжнародному рівні та зумовить скорочення військової, гуманітарної та фінансової допомоги.
Підсумовуючи викладене, зазначаємо та звертаємо увагу на те, що статті 7 та 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в частині встановлення зменшеного розміру заробітної плати та прожиткового мінімуму для осіб, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, а також ст.45 ч.1 цього Проекту в частині встановлення доплати у розмірі 2361 гривні, суперечать нормам статей 8, 16, 22, 43 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, а також рішенням Конституційного суду України, який неодноразово наголошував на недопустимості скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни, що свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку.
Враховуючи вищезазначене, просимо не допустити застосування ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» до тих пенсіонерів, у яких вже є рішення судів про зобов’язання органів Пенсійного фонду України виплачувати розмір доплат, відповідно до ст.39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який чітко передбачений відповідним рішенням суду, що набрало законної сили. Бо це призведе до звуження та обмеження конституційних прав та свобод громадян і викличе хвилю нових судових позовів.
Схвалено сорок п’ятою сесією Каноницької сільської ради восьмого скликання 11.12.2024 року, рішення №907
