Нормативні документи

Дата: 27.11.2025 10:01
Кількість переглядів: 203

Нормативні документи

 

Положення про педагогічний патронаж (ЗДО «Вишенька»)

1. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає порядок організації здобуття дошкільної освіти у формі педагогічного патронажу в закладі дошкільної освіти «Вишенька» відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» та Наказу МОН від 23.06.2025 №895.
1.2. Педагогічний патронаж забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми, які не відвідують ЗДО за вибором батьків або з поважних причин.
1.3. Мета педагогічного патронажу — забезпечити доступність якісної дошкільної освіти шляхом індивідуальної роботи з дитиною.

2. Організація педагогічного патронажу

2.1. Педагогічний патронаж здійснює вихователь, призначений наказом керівника ЗДО.
2.2. Основні форми роботи:
– індивідуальні заняття з дитиною;
– консультації для батьків;
– дистанційна педагогічна підтримка.
2.3. Періодичність занять визначається індивідуальним планом.

3. Права та обов’язки учасників освітнього процесу

3.1. Педагог має право на методичний супровід, забезпечення матеріалами, консультацію фахівців.
3.2. Батьки повинні створити умови для проведення занять і співпрацювати з педагогом.

4. Облік та оцінювання освітньої діяльності

4.1. Ведеться індивідуальний журнал спостережень та планування.
4.2. Підсумки педагогічного патронажу обговорюються з батьками не рідше одного разу на квартал.

5. Заключні положення

5.1. Положення публікується на сайті ЗДО «Вишенька».
5.2. Зміни до документа вносяться наказом керівника.

 

Положення про сімейну (домашню) форму освіти (ЗДО «Вишенька»)

1. Загальні положення

1.1. Положення розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та Наказу МОН від 28.05.2025 №786.
1.2. Сімейна форма передбачає самостійне забезпечення освітнього процесу батьками або законними представниками дитини.
1.3. ЗДО «Вишенька» здійснює методичний супровід та оцінювання результатів освіти.

2. Організація освітнього процесу

2.1. Батьки подають заяву про обрання сімейної форми.
2.2. ЗДО затверджує індивідуальний план освітньої траєкторії.
2.3. ЗДО здійснює:
– очні та онлайн-консультації;
– методичну підтримку;
– рекомендації для виконання програми.

3. Права і обов’язки учасників

3.1. Батьки мають право на консультації та методичні матеріали.
3.2. Вони зобов’язані забезпечити виконання освітньої програми.
3.3. Педагоги здійснюють моніторинг розвитку дитини 2 рази на рік.

4. Оцінювання результатів

4.1. Результати фіксуються у відповідних документах.
4.2. За підсумками півріччя оформлюється довідка про досягнення дитини.

5. Заключні положення

5.1. Положення публікується на сайті ЗДО «Вишенька».
5.2. Зміни вносяться наказом керівника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про дошкільну освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2024, № 42, ст.258)

{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 4059-IX від 19.11.2024}

Верховна Рада України визнає дошкільну освіту обов’язковою первинною складовою освіти впродовж життя.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти розвитку закладів дошкільної освіти як осередків, що забезпечують становлення людини з перших років її життя, формування людського капіталу та сталий розвиток суспільства і держави.

Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування системи дошкільної освіти з метою забезпечення цілісного та всебічного розвитку дитини шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок і компетентностей.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вихованці - діти, які здобувають дошкільну освіту;

державний стандарт дошкільної освіти (далі - державний стандарт) - документ, що містить перелік і опис згрупованих за освітніми напрямами результатів навчання і компетентностей, які набуваються вихованцями впродовж здобуття дошкільної освіти;

доступність дошкільної освіти - сукупність гарантованих прав і можливостей для їх реалізації з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб і можливостей кожної дитини у здобутті дошкільної освіти;

дошкільна освіта - процес і результат всебічного розвитку, виховання, навчання, соціалізації дітей та формування у них необхідних життєвих навичок і компетентностей до початку здобуття початкової освіти;

дошкільний підрозділ - структурний підрозділ юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти;

заклад дошкільної освіти - заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, що реалізується на підставі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти;

компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, особистісних якостей, що визначає здатність дитини успішно соціалізуватися і здобувати формальну, неформальну та інформальну освіту;

освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів за всіма освітніми напрямами державного стандарту, реалізація яких має забезпечити досягнення вихованцями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання і компетентностей;

парціальна програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів у межах одного або декількох освітніх напрямів державного стандарту, реалізація яких має забезпечити досягнення вихованцями визначених такою програмою очікуваних результатів навчання і компетентностей;

результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, цінності, особистісні якості, набуті у процесі розвитку, виховання, навчання, які дитина здатна продемонструвати під час або після здобуття дошкільної освіти;

суб’єкт освітньої діяльності, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти (далі - суб’єкт освітньої діяльності), - юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти;

територіальна доступність - сукупність умов, що сприяють забезпеченню права дитини на здобуття дошкільної освіти за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету у найбільш доступному і наближеному до її місця проживання закладі дошкільної освіти;

територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (або її частина чи окремі будинки), визначена і закріплена відповідним органом місцевого самоврядування (уповноваженим ним органом) за комунальним закладом дошкільної освіти для забезпечення територіальної доступності;

якість дошкільної освіти - відповідність результатів навчання і компетентностей вихованців результатам, визначеним державним стандартом;

якість освітньої діяльності - відповідність забезпечення, організації та реалізації освітнього процесу вимогам, встановленим законодавством, що забезпечує здобуття вихованцями якісної дошкільної освіти.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про освіту" та інших законах.

Стаття 2. Законодавство України про дошкільну освіту

1. Законодавство України про дошкільну освіту складається з Конституції України, цього Закону, Закону України "Про освіту", інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на дошкільну освіту, а також визначених законом автономії суб’єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Листи, інструкції, роз’яснення, методичні рекомендації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати обов’язкові до виконання правові норми.

3. Суб’єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, Законом України "Про освіту" та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів освітньої діяльності, їх засновників, учасників освітнього процесу, органи управління у сфері дошкільної освіти та інших осіб, визначених цим Законом.

2. Положення цього Закону щодо закладів дошкільної освіти поширюються також на дошкільні підрозділи інших юридичних осіб публічного чи приватного права та фізичних осіб - підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, крім положень, що стосуються виключно юридичних осіб або в яких зазначена форма власності закладу дошкільної освіти.

Положення цього Закону щодо державних та/або комунальних закладів дошкільної освіти поширюються також на інші державні та/або комунальні заклади освіти, що мають дошкільні підрозділи.

Положення цього Закону щодо корпоративних закладів дошкільної освіти поширюються також на інші корпоративні заклади освіти, що мають дошкільні підрозділи.

Положення цього Закону щодо приватних закладів дошкільної освіти поширюються також на інші юридичні особи приватного права, що мають дошкільні підрозділи, та фізичних осіб - підприємців.

3. Положення цього Закону, що стосуються батьків, поширюються також на інших законних представників дитини.

4. Положення цього Закону щодо засновника закладу дошкільної освіти поширюються також на інших засновників відповідного закладу освіти (за наявності), уповноваженого ним (ними) органу (особи), а також на засновників інших суб’єктів освітньої діяльності або уповноважених ними органів (осіб).

Стаття 4. Система дошкільної освіти

1. Система дошкільної освіти складається із суб’єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері дошкільної освіти, кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері дошкільної освіти.

2. Науково-методичне та інформаційне забезпечення системи дошкільної освіти здійснюються відповідно до цього Закону та Закону України "Про освіту".

Стаття 5. Державна політика у сфері дошкільної освіти

1. Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України, іншими нормативно-правовими актами, формується та реалізується відповідно до статті 5 Закону України "Про освіту".

2. Державна політика та освітня діяльність у сфері дошкільної освіти ґрунтуються на засадах та принципах, визначених цим Законом і статтею 6 Закону України "Про освіту".

3. Засадами державної політики та принципами освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти також є:

дитиноцентризм та особистісно орієнтований підхід до розвитку дитини відповідно до її індивідуальних особливостей, потреб, інтересів, здібностей, обдарувань та свободи вибору;

рівний доступ до здобуття дошкільної освіти;

академічна доброчесність;

академічна свобода педагогічних працівників;

автономія суб’єктів освітньої діяльності (академічна, кадрова, організаційна, фінансова);

пріоритет сімейного виховання дитини, педагогічне партнерство сім’ї та закладу дошкільної освіти;

доступність (у тому числі територіальна), безоплатність і світський характер дошкільної освіти в державних та комунальних закладах дошкільної освіти;

створення умов, зокрема інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, для здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами з урахуванням особливостей їхнього розвитку та у спосіб і формах, які є для них найбільш зручними та ефективними;

створення безпечного та здорового освітнього середовища;

обов’язковість здобуття дошкільної освіти дітьми старшого дошкільного віку відповідно до державного стандарту;

цифровізація управлінських процесів у сфері дошкільної освіти;

поєднання колегіальних та єдиноначальних засад управління закладом дошкільної освіти.

4. Відносини між закладами дошкільної освіти та громадськими об’єднаннями, політичними партіями, релігійними організаціями регулюються законодавством про дошкільну освіту, зокрема статтею 31 Закону України "Про освіту".

5. Громадське самоврядування та державно-громадське управління у сфері дошкільної освіти здійснюються відповідно до цього Закону та статті 70 Закону України "Про освіту".

Стаття 6. Базові етапи дошкільної освіти

1. Базові етапи дошкільної освіти визначаються на основі вікової періодизації розвитку дитини, яка охоплює:

вік немовляти (до одного року);

ранній вік (від одного до трьох років);

дошкільний вік (від трьох до шести - восьми років):

молодший дошкільний вік (від трьох до чотирьох років);

середній дошкільний вік (від чотирьох до п’яти років);

старший дошкільний вік (від п’яти до шести (семи) років (до восьми років - для дітей з особливими освітніми потребами).

2. Базовими етапами дошкільної освіти є:

1) ранній вік (з віку немовляти до трьох років);

2) дошкільний вік (від трьох до шести (семи/восьми) років).

3. Діти старшого дошкільного віку мають здобувати дошкільну освіту за однією з визначених цим Законом форм здобуття дошкільної освіти.

Стаття 7. Мова освітнього процесу у сфері дошкільної освіти

1. Мовою освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є державна мова.

Держава гарантує кожній дитині право на здобуття дошкільної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

2. Кожний заклад дошкільної освіти зобов’язаний забезпечити опанування вихованцями державної мови відповідно до державного стандарту.

3. Дітям, які належать до корінних народів або національних меншин (спільнот) України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується і забезпечується право на здобуття дошкільної освіти мовою відповідного корінного народу або відповідної національної меншини (спільноти) України поряд із державною мовою в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Право на здобуття дітьми дошкільної освіти мовою корінного народу або національної меншини (спільноти) України реалізується шляхом створення за заявами їхніх батьків окремих груп з провадженням освітнього процесу відповідною мовою поряд із державною мовою і не поширюється на групи з провадженням освітнього процесу державною мовою.

Група з провадженням освітнього процесу мовою корінного народу чи національної меншини (спільноти) України поряд з державною мовою створюється відповідно до вимог цього Закону.

Дітям, які належать до корінних народів або національних меншин (спільнот) України, гарантується і забезпечується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини (спільноти) України в державних, комунальних і корпоративних закладах дошкільної освіти або через національні культурні товариства.

4. Дітям із порушенням слуху забезпечується право на здобуття дошкільної освіти українською жестовою мовою.

5. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

6. Приватні суб’єкти освітньої діяльності, крім тих, що отримують публічні кошти, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (за винятком мови, що є державною (офіційною) мовою держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом) та зобов’язані забезпечити опанування вихованцями державної мови відповідно до державного стандарту.

Розділ II. ДОСТУПНІСТЬ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 8. Право дитини на здобуття дошкільної освіти

1. В Україні гарантується право на здобуття дошкільної освіти та створюються можливості для його реалізації з урахуванням індивідуальних особливостей, особливих освітніх та інших потреб і можливостей кожної дитини.

Дошкільна освіта здобувається, як правило, до шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося шість років (дітям з особливими освітніми потребами - сім років) і які не розпочали здобувати початкову освіту, мають право продовжити здобувати дошкільну освіту до їх зарахування до початкової школи відповідно до законів України "Про освіту" і "Про повну загальну середню освіту".

2. Кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття дошкільної освіти у державних та комунальних закладах освіти.

3. Іноземці та особи без громадянства здобувають дошкільну освіту в Україні відповідно до законодавства про дошкільну освіту.

4. Кожна дитина має право на здобуття дошкільної освіти у найбільш доступному і наближеному до місця її проживання комунальному закладі освіти.

Право дитини на здобуття дошкільної освіти у комунальному закладі освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, не обмежує право батьків дитини обирати інший заклад дошкільної освіти відповідно до законодавства.

5. Діти з особливими освітніми потребами, в тому числі зумовленими фізичними, психічними, інтелектуальними та/або сенсорними порушеннями, розладами поведінки, мають право на здобуття дошкільної освіти відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

6. Діти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, можуть здобувати дошкільну освіту за вибором їхніх батьків:

у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування та форми власності;

у дошкільних підрозділах юридичних осіб, у тому числі закладів освіти;

у сім’ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

за допомогою фізичних осіб - підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Стаття 9. Заборона дискримінації у сфері дошкільної освіти

1. Право на здобуття дошкільної освіти гарантується незалежно від статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, а також інших обставин та ознак.

2. Встановлення актами законодавства спеціальних правил та/або вжиття заходів, що забезпечують можливість здобуття дошкільної освіти, у тому числі забезпечення розумного пристосування, не вважається дискримінацією.

3. Жоден учасник освітнього процесу не повинен зазнавати жодних форм дискримінації, зокрема мати будь-які обмеження в освітньому процесі або у праві брати участь у заходах, що проводяться закладом дошкільної освіти, у тому числі на підставі надання чи ненадання батьками такому закладу дошкільної освіти благодійної допомоги.

Стаття 10. Забезпечення доступності дошкільної освіти

1. Доступність дошкільної освіти забезпечують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, засновники закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності та суб’єкти освітньої діяльності.

2. Забезпечення доступності дошкільної освіти включає:

реалізацію норм статей 8 і 9 цього Закону;

визначення порядку зарахування, відрахування та переведення до закладів дошкільної освіти;

забезпечення територіальної доступності дошкільної освіти;

педагогічну підтримку батьків щодо розвитку, виховання та навчання дітей;

запровадження і розвиток різних форм здобуття дошкільної освіти;

облаштування території, будівель, споруд і приміщень закладу дошкільної освіти з урахуванням потреб і можливостей маломобільних груп населення;

дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування в освітньому процесі;

забезпечення навчально-методичними матеріалами, технічними, програмними, комунікаційними та іншими засобами і обладнанням, необхідними для організації освітнього процесу;

провадження освітнього процесу із застосуванням засобів і методів розвитку, виховання, навчання, форм взаємодії з вихованцями, що є найбільш прийнятними для дітей відповідного віку та враховують їхні освітні потреби, зокрема шляхом адаптації/модифікації змісту освітньої програми.

3. Кожному вихованцю гарантується безоплатне здобуття дошкільної освіти у державному, комунальному закладі дошкільної освіти з можливістю перебування в ньому за запитом батьків до 11 годин на день.

На підставі звернення одного з батьків у державному, комунальному закладі дошкільної освіти за рішенням засновника створюються умови для перебування вихованця понад гарантований обсяг часу, але не більше 12 годин на день (крім цілодобового перебування за наявності підстав і відповідно до порядку, визначених цим Законом).

Послуга перебування вихованця в державному, комунальному закладі дошкільної освіти понад гарантований обсяг часу може надаватися за кошти засновника, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством. Порядок надання такої послуги, порядок і розмір її оплати, підстави звільнення від оплати визначаються засновником.

Стаття 11. Забезпечення територіальної доступності дошкільної освіти

1. Територіальну доступність дошкільної освіти забезпечують у межах повноважень органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування шляхом:

врахування демографічної ситуації, стану мережі та спроможності закладів освіти, результатів обліку дітей для цілей планування та забудови відповідних територій;

формування та утримання мережі комунальних закладів дошкільної освіти відповідно до потреб жителів відповідних територій;

максимальної наближеності місця здобуття дошкільної освіти до місця проживання дитини;

перевезення (за потреби) педагогічних працівників до місця здобуття дошкільної освіти дітьми та у зворотному напрямку (до місця проживання педагогічних працівників);

забезпечення рівних умов для розвитку закладів дошкільної освіти усіх форм власності та створення умов для розвитку інших суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти;

планування та закріплення територій обслуговування за комунальними закладами дошкільної освіти;

сприяння запровадженню різних форм здобуття дошкільної освіти з урахуванням потреб дітей та вибору батьків;

створення та забезпечення функціонування мобільних дитячих садків для надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти за місцем проживання дітей на територіях, на яких не забезпечено безоплатне здобуття дошкільної освіти в інший спосіб;

запровадження інших форм (політик) забезпечення територіальної доступності, визначених цим Законом або рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 12. Форми здобуття дошкільної освіти

1. Діти мають право на здобуття дошкільної освіти в різних формах або шляхом їх поєднання.

2. Основною формою здобуття дошкільної освіти є очна (денна).

Заклади дошкільної освіти за можливості, з урахуванням запитів батьків дітей та за рішенням засновника (засновників) відповідних закладів дошкільної освіти, можуть також запроваджувати мережеву та/або дистанційну форму здобуття дошкільної освіти, та/або педагогічний патронаж.

Батьки мають право організовувати здобуття їхніми дітьми дошкільної освіти за сімейною (домашньою) формою.

3. Батьки дітей самостійно обирають форми здобуття дошкільної освіти.

4. Положення про форми здобуття дошкільної освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

{Накази МОН № 746, № 786}

Стаття 13. Зарахування, відрахування та переведення дітей

1. Порядок зарахування, відрахування та переведення дітей до державних і комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Порядок зарахування, відрахування та переведення дітей до приватних і корпоративних закладів дошкільної освіти визначається їхніми засновниками.

2. Діти зараховуються до комунальних закладів дошкільної освіти для здобуття дошкільної освіти у такій черговості:

1) діти, які проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти, у такій черговості:

діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, визначених статтями 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", діти, які перебувають у складних життєвих обставинах та на обліку в службах у справах дітей, діти, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, діти з особливими освітніми потребами;

діти старшого дошкільного віку;

діти військовослужбовців, діти з числа внутрішньо переміщених осіб, діти осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

діти, які є рідними братами або сестрами дітей, які здобувають дошкільну освіту у відповідному закладі дошкільної освіти (якщо вони проживають на території обслуговування такого закладу дошкільної освіти);

інші діти, які проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти;

2) діти працівників відповідного закладу дошкільної освіти (якщо вони не проживають на території обслуговування такого закладу дошкільної освіти);

3) діти, які є рідними братами або сестрами дітей, які здобувають дошкільну освіту у відповідному закладі дошкільної освіти (якщо вони не проживають на території обслуговування такого закладу дошкільної освіти);

4) інші діти, які не проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти, але яким було відмовлено у зарахуванні до закладу дошкільної освіти, на території обслуговування якого вони проживають;

5) інші діти, які не проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти.

У межах кожної із зазначених категорій діти зараховуються до закладу дошкільної освіти у порядку надходження заяв про зарахування.

3. Якщо у встановленому цим Законом порядку дитина не отримала місце для здобуття дошкільної освіти у комунальному закладі дошкільної освіти, на території обслуговування якого вона проживає, відповідний орган управління у сфері освіти за зверненням батьків дитини зобов’язаний надати їм інформацію про:

перелік суб’єктів освітньої діяльності, що забезпечують здобуття дошкільної освіти;

перелік комунальних закладів дошкільної освіти, які мають вільні місця для здобуття дошкільної освіти;

перелік інших суб’єктів освітньої діяльності, освітні послуги яких у сфері дошкільної освіти можуть бути придбані батьками такої дитини або за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до порядку, затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування;

можливість отримання компенсації за здобуття дитиною дошкільної освіти в іншого суб’єкта освітньої діяльності за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету у порядку, затвердженому відповідним органом місцевого самоврядування.

4. Місцевий орган управління у сфері освіти оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про вільні місця для здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти, які перебувають у сфері управління такого органу.

5. На підставі висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини та заяви батьків дитини з особливими освітніми потребами така дитина зараховується до:

інклюзивної групи закладу дошкільної освіти, яка утворена або обов’язково створюється керівником закладу дошкільної освіти та функціонує відповідно до порядку організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

спеціальної групи закладу дошкільної освіти, яка утворена або утворюється та функціонує відповідно до порядку утворення та функціонування спеціальних груп вихованців закладів дошкільної освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

спеціального дитячого садка, що створюється (створений) відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та функціонує як окрема юридична особа або дошкільний підрозділ спеціального закладу загальної середньої освіти чи іншої юридичної особи, або як інший суб’єкт освітньої діяльності, передбачений цим Законом.

Стаття 14. Педагогічна підтримка батьків дитини

1. Батьки дитини дошкільного віку мають право на отримання педагогічної підтримки.

2. Педагогічна підтримка батьків дитини може надаватися шляхом консультацій (педагогічних (методичних), психологічних, інформаційних тощо), проведення освітніх заходів (курсів, семінарів, тренінгів тощо), надання інформації про навчально-методичне забезпечення для здобуття дошкільної освіти.

3. Методичні рекомендації щодо змісту та порядку надання педагогічної підтримки батькам дитини надає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розділ III. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 15. Організація освітнього процесу

1. Освітній процес організовується відповідно до цього Закону, Закону України "Про освіту", інших нормативно-правових актів, освітніх і парціальних програм, програми розвитку закладу дошкільної освіти, плану роботи на рік та спрямовується на розвиток особистості, обдарувань кожної дитини, досягнення результатів, визначених державним стандартом.

2. Освітній процес організовується у безпечному, здоровому та інклюзивному чи спеціальному освітньому середовищі, здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб.

3. Тривалість роботи закладу дошкільної освіти впродовж року, включно з тривалістю навчального року, робочого тижня і робочого дня закладу дошкільної освіти, визначається його засновником. Як правило, навчальний рік розпочинається 1 вересня.

Заклад дошкільної освіти самостійно визначає час і розпорядок перебування у ньому вихованців (повний день, короткотривале, сезонне перебування вихованців, у вихідні, святкові та неробочі дні тощо) для здобуття дошкільної освіти, якщо інше не встановлено його засновником. З метою ефективної організації освітнього процесу можуть формуватися групи вихованців з різним часом і розпорядком їх перебування в закладі дошкільної освіти.

4. Освітній процес має ґрунтуватися на культурних цінностях Українського народу, інших цінностях і принципах, визначених цим Законом і Законом України "Про освіту", та спрямовуватися на формування у вихованців суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, милосердя, толерантності, поваги до честі та гідності людини і результатів її праці, здорового способу життя та екологічної поведінки, цінностей постійного пізнання і розвитку.

Єдність розвитку, виховання і навчання вихованців забезпечується спільними зусиллями усіх учасників освітнього процесу.

5. Для забезпечення тимчасової або постійної підтримки дітей в освітньому процесі, здійснення психолого-педагогічного супроводу, включно з організацією та проведенням корекційно-розвиткових занять з дітьми з особливими освітніми потребами, в закладах дошкільної освіти облаштовуються ресурсні кімнати або ресурсні осередки в інших приміщеннях, сенсорні кімнати тощо.

Стаття 16. Освітні та парціальні програми

1. Заклад дошкільної освіти організовує та здійснює освітній процес за однією або декількома освітніми програмами, що реалізуються для одного або двох базових етапів дошкільної освіти та/або окремих вікових груп вихованців, зокрема для дітей старшого дошкільного віку, різних груп вихованців тощо.

2. Заклад дошкільної освіти може організовувати та здійснювати освітній процес за:

освітніми програмами, що рекомендовані центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки для використання в освітньому процесі;

освітніми програмами, що мають не менше трьох позитивних експертних висновків закладів вищої освіти, які провадять освітню діяльність з підготовки педагогічних працівників для системи дошкільної освіти, та/або наукових установ, які провадять наукову діяльність у сфері дошкільної освіти, та/або закладів післядипломної педагогічної освіти, схвалених колегіальним органом управління відповідного закладу освіти та/або наукової установи.

3. Кожна освітня програма має бути спрямована на досягнення вихованцями результатів навчання і компетентностей, визначених державним стандартом, повинна відповідати принципам освітньої діяльності, визначеним цим Законом та Законом України "Про освіту", та має містити:

власну назву;

характеристики вікових особливостей дітей, які можуть здобувати дошкільну освіту за такою програмою, зокрема орієнтовні показники розвитку дитини (фізичного, психічного тощо);

перелік і вміст освітніх напрямів;

очікувані результати навчання і компетентності вихованців за освітніми напрямами та базовими етапами дошкільної освіти, на які розраховано освітню програму.

Освітня програма може містити й інші складники, зокрема корекційно-розвитковий складник для дітей з особливими освітніми потребами, які здобувають дошкільну освіту в інклюзивних та/або спеціальних групах.

4. Рішення про використання в освітньому процесі конкретної освітньої програми (конкретних освітніх програм) схвалює педагогічна рада закладу дошкільної освіти.

5. Освітні програми мають бути приведені у відповідність із державним стандартом протягом одного року з дня його затвердження, затвердження його нової редакції чи змін до нього.

До затвердження державного стандарту, його нової редакції чи змін до нього не може вимагатися внесення змін до освітньої програми, за умови що освітня програма відповідає вимогам частини третьої цієї статті.

6. Заклад дошкільної освіти може використовувати в освітньому процесі одну або декілька парціальних програм, що реалізуються на одному або двох базових етапах дошкільної освіти та/або для окремих вікових груп вихованців, зокрема для дітей старшого дошкільного віку, різних груп вихованців тощо.

7. Заклад дошкільної освіти може використовувати в освітньому процесі:

парціальні програми, рекомендовані центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки для використання в освітньому процесі;

парціальні програми, що мають щонайменше один позитивний експертний висновок закладу вищої освіти, який провадить освітню діяльність з підготовки педагогічних працівників для системи дошкільної освіти, або наукової установи, яка провадить наукову діяльність у сфері дошкільної освіти, або закладу післядипломної педагогічної освіти, схвалений колегіальним органом управління відповідного закладу освіти або наукової установи;

парціальні програми, що схвалюються педагогічною радою закладу дошкільної освіти та використовуються в закладі дошкільної освіти у порядку, визначеному їх розробниками (власниками).

8. Рішення про використання в освітньому процесі конкретної парціальної програми (конкретних парціальних програм) схвалює педагогічна рада закладу дошкільної освіти.

9. Перелік освітніх і парціальних програм, рекомендованих центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки для використання в освітньому процесі, оприлюднюється на його офіційному веб-сайті у вільному доступі.

Позитивні експертні висновки щодо освітніх та парціальних програм, визначені абзацом третім частини другої і абзацом третім частини сьомої цієї статті, оприлюднюються на веб-сайті закладу дошкільної освіти, що використовує відповідні освітні та парціальні програми, або його засновника.

10. З метою найкращого забезпечення інтересів і потреб вихованців та з урахуванням особливостей і специфіки регіону, діяльності закладу дошкільної освіти, фахової підготовки педагогічних працівників, контингенту вихованців тощо заклад дошкільної освіти має право комбінувати, інтегрувати, а також в інший спосіб адаптувати обрані ним освітні та парціальні програми.

11. Освітні та парціальні програми, спрямовані на забезпечення досягнення вихованцями результатів, визначених державним стандартом, реалізуються державними і комунальними закладами дошкільної освіти виключно за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків дітей.

12. Батьки, які обрали сімейну (домашню) форму здобуття освіти для своїх дітей, самостійно обирають освітні та парціальні програми, навчально-методичне та інше ресурсне забезпечення їх реалізації.

Стаття 17. Формування та наповнюваність груп вихованців

1. З метою належної організації освітнього процесу у закладах дошкільної освіти формуються різні групи вихованців, зокрема вікові, різновікові, чергові (в ранкові, вечірні години, у вихідні, святкові та неробочі дні), з короткотривалим перебуванням, з навчанням мовою відповідного корінного народу чи національної меншини (спільноти) України поряд із державною мовою тощо.

Для забезпечення здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами та їх психолого-педагогічного супроводу, включно з наданням психолого-педагогічних та/або корекційно-розвиткових послуг, у закладах дошкільної освіти на підставі заяв батьків дітей у порядку, визначеному законодавством, утворюються інклюзивні та/або спеціальні групи.

Як правило, група формується за віковою періодизацією розвитку дітей.

2. Наповнюваність груп визначається виходячи із співвідношення кількості вихованців до кількості вихователів, які одночасно працюють з ними.

Кількість вихованців у групі на одного вихователя становить:

1) у групі вихованців одного віку:

не більше 5 вихованців віком до одного року;

не більше 10 вихованців віком від одного до двох років;

не більше 15 вихованців віком від двох до трьох років;

не більше 20 вихованців віком від трьох років;

2) у групі вихованців різного віку:

не більше 15 вихованців віком від трьох років;

не більше 10 вихованців за наявності у групі хоча б однієї дитини віком від одного до трьох років;

3) у групі вихованців з короткотривалим перебуванням або у групі вихованців з цілодобовим перебуванням - не більше 10 вихованців;

4) в інклюзивній групі - не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами;

5) у спеціальній групі закладу дошкільної освіти кількість вихованців визначається порядком утворення та функціонування спеціальних груп закладів дошкільної освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

6) у групах спеціального дитячого садка кількість вихованців визначається положенням про спеціальний дитячий садок, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Кількість вихованців у групах державних і комунальних закладів дошкільної освіти не може становити менше п’яти дітей (трьох дітей до одного року).

У разі необхідності зазначені упунктах 1-3 частини другої цієї статті норми співвідношення кількості вихованців до кількості вихователів може бути перевищено не більше ніж на 20 відсотків від максимальної кількості дітей у групі та виключно у групах вихованців дошкільного віку.

Кількість вихованців у приміщеннях закладів дошкільної освіти має відповідати вимогам законодавства і не може порушувати права вихованців на належні, безпечні та здорові умови розвитку, виховання та навчання, а також права працівників на належні, безпечні та здорові умови праці.

4. На підставі письмового звернення (заяви) батьків (одного з батьків, який/яка самостійно виховує дитину), обґрунтованого перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я або специфічним режимом їхньої роботи, що пов’язано з відсутністю можливості щоденного повернення дитини до місця її постійного проживання, у закладі (закладах) дошкільної освіти за рішенням засновника можуть бути створені умови для тимчасового цілодобового перебування вихованця (вихованців) на час відсутності його (їхніх) батьків (одного з батьків, який/яка самостійно виховує дитину).

До такого звернення (заяви) обов’язково додається документ, що підтверджує факт перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я або специфічний режим роботи батьків (одного з батьків, який/яка самостійно виховує дитину).

Строк цілодобового перебування вихованця в закладі дошкільної освіти не може перевищувати документально підтвердженого строку відсутності його батьків (одного з батьків, який/яка самостійно виховує дитину) за місцем їхнього спільного проживання.

Послуга цілодобового перебування вихованця в закладі дошкільної освіти може надаватися за кошти засновника, батьків дитини (одного з батьків, який/яка самостійно виховує дитину), з інших джерел, не заборонених законодавством.

Порядок надання послуги цілодобового перебування вихованця в закладі дошкільної освіти, включно з розміром і процедурою її оплати, підставами звільнення від оплати, визначається засновником закладу дошкільної освіти.

Розділ IV. УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 18. Учасники освітнього процесу

1. Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:

вихованці;

педагогічні працівники (керівники закладів дошкільної освіти (директори), заступники керівників закладів дошкільної освіти з організації освітнього процесу, керівники (завідувачі) дошкільних підрозділів, вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів, вчителі, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з фізичної культури, інструктори слухових кабінетів, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій тощо), повний перелік посад яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

помічники вихователів закладів дошкільної освіти;

інші працівники закладів дошкільної освіти;

батьки вихованців;

асистенти дітей з особливими освітніми потребами (у разі їх допуску відповідно до вимог законодавства);

фізичні особи, які провадять педагогічну діяльність у сфері дошкільної освіти.

2. Залучення будь-яких осіб до участі в освітньому процесі (проведенні занять, інших заходів) здійснюється за рішенням керівника суб’єкта освітньої діяльності. Відповідальність за зміст таких занять, інших заходів несе керівник суб’єкта освітньої діяльності.

Не можуть залучатися до участі в освітньому процесі (проведенні занять, інших заходів) особи, які не мають права працювати в закладі дошкільної освіти відповідно до частини третьої статті 25 цього Закону.

Стаття 19. Права, охорона здоров’я та харчування вихованців

1. Вихованці мають право на здобуття якісної дошкільної освіти у безпечному, здоровому та інклюзивному чи спеціальному освітньому середовищі.

Інші права вихованців визначаються законодавством про дошкільну освіту та установчими документами закладу дошкільної освіти.

Діти з особливими освітніми потребами мають право здобувати дошкільну освіту до восьми років.

Кожному вихованцю у закладі дошкільної освіти гарантуються безпека, психолого-педагогічний супровід, а також у разі потреби домедична допомога, що надається відповідно до порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

2. Залучення вихованців під час освітнього процесу до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої та/або парціальної програми, забороняється.

Проведення у державних і комунальних закладах дошкільної освіти заходів, спрямованих на реалізацію освітньої програми, дозволяється виключно на безоплатній основі.

Залучення вихованців до участі у заходах, що проводяться особами, залученими до освітнього процесу, дозволяється виключно за згодою їхніх батьків.

Залучення вихованців до участі у заходах, організованих воєнізованими формуваннями, політичними партіями, релігійними організаціями (об’єднаннями), крім випадків, визначених статтею 31 Закону України "Про освіту", забороняється.

3. Дитина з особливими освітніми потребами має право на здобуття дошкільної освіти за допомогою асистента такої дитини, який забезпечує участь вихованця в освітньому процесі шляхом надання підтримки та допомоги в пересуванні, самообслуговуванні, комунікації, харчуванні, орієнтації у просторі тощо.

Асистентом дитини з особливими освітніми потребами може бути один із батьків такої дитини, соціальний робітник або уповноважена батьками/одним із батьків особа.

Особа допускається до участі в освітньому процесі для виконання функцій (обов’язків) асистента дитини з особливими освітніми потребами виключно за умови проходження такою особою спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом.

Порядок та умови допуску асистента дитини з особливими освітніми потребами до освітнього процесу, вимоги до нього, а також основні правила його перебування в закладі дошкільної освіти та участі в освітньому процесі визначаються положенням про асистента дитини з особливими освітніми потребами, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Кожний заклад дошкільної освіти зобов’язаний формувати здорове освітнє середовище та систематично здійснювати заходи з охорони здоров’я вихованців.

Перелік обов’язкових заходів з охорони здоров’я вихованців закладів дошкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Заклад дошкільної освіти відповідно до законодавства також може організовувати медичне обслуговування вихованців. Таке медичне обслуговування здійснюється медичними працівниками закладів дошкільної освіти, закладів охорони здоров’я чи фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.

5. Діти дошкільного віку, які перебувають на стаціонарному лікуванні або яким надається реабілітаційна допомога в закладах охорони здоров’я, мають право на отримання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, що організовуються і надаються спеціально уповноваженою державною установою, яка діє відповідно до статті 77-1 Закону України "Про освіту".

6. Забезпечення та організація харчування вихованців у закладі дошкільної освіти здійснюються відповідно до законодавства про дошкільну освіту.

Норми та порядок організації харчування у закладах дошкільної освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація харчування може забезпечуватися та здійснюватися закладом дошкільної освіти самостійно та/або шляхом залучення закладом дошкільної освіти на договірних умовах інших суб’єктів господарювання, що мають право надавати відповідні послуги.

Відповідальність за забезпечення та організацію харчування вихованців у закладах дошкільної освіти, додержання вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів покладається на засновників та керівників закладів дошкільної освіти в межах повноважень, визначених законодавством.

7. Харчування вихованців у державних і комунальних закладах дошкільної освіти оплачується їхніми батьками, крім випадків, визначених законодавством, у розмірі, встановленому засновником відповідного закладу дошкільної освіти.

Порядок встановлення плати за харчування вихованців у державних і комунальних закладах дошкільної освіти визначається Кабінетом Міністрів України.

Пільги з оплати харчування вихованців з багатодітних сімей та з числа інших категорій громадян, які потребують соціальної підтримки, встановлюються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Харчування у державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", дітей з числа осіб, визначених статтями 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітей із сімей, сукупний дохід яких на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування вихованців, здійснюється за кошти засновника відповідного закладу дошкільної освіти.

Засновник державного або комунального закладу дошкільної освіти може встановлювати додаткові пільги з оплати харчування вихованців у закладі дошкільної освіти в межах відповідних бюджетних призначень на такі цілі.

Засновники приватних та корпоративних закладів дошкільної освіти самостійно встановлюють порядок оплати харчування та відповідні пільги.

Контроль за якістю харчування у закладі дошкільної освіти покладається на його засновника, а також на відповідні органи управління у сфері безпечності та якості харчових продуктів.

Стаття 20. Права та обов’язки батьків

1. Батьки мають права та обов’язки у сфері дошкільної освіти, визначені законодавством про дошкільну освіту.

2. Батьки також мають право:

формувати індивідуальну освітню траєкторію своєї дитини (відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту");

брати участь у формуванні індивідуальної програми розвитку своєї дитини (відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту");

бути присутніми поряд із своїми дітьми під час освітнього процесу за попереднім погодженням з керівником закладу дошкільної освіти;

комунікувати з працівниками закладу дошкільної освіти в межах їхнього робочого часу у спосіб, визначений внутрішніми документами закладу дошкільної освіти та/або узгоджений з такими працівниками;

брати участь у роботі колегіальних органів управління закладом дошкільної освіти з правом дорадчого голосу у порядку, встановленому закладом дошкільної освіти;

на проведення (участь у проведенні) заходів громадського нагляду (контролю) в закладі дошкільної освіти, в якому здобувають освіту їхні діти, відповідно до статті 71 Закону України "Про освіту";

звертатися до органів управління у сфері освіти з питань розвитку, виховання та навчання своїх дітей.

3. Батьки вихованців взаємодіють з педагогічними працівниками закладу дошкільної освіти на принципах педагогіки партнерства, зобов’язані сприяти досягненню їхньою дитиною результатів, передбачених освітньою програмою, з урахуванням рекомендацій педагогічних працівників.

4. Батьки вихованців зобов’язані дотримуватися установчих документів і правил внутрішнього розпорядку закладу дошкільної освіти, а також визначених законодавством правил, умов і заходів, спрямованих на забезпечення безпечного, здорового та інклюзивного освітнього середовища.

5. Здобуття дитиною дошкільної освіти в закладі дошкільної освіти не звільняє батьків від обов’язку доглядати, виховувати, розвивати і навчати дитину.

Стаття 21. Права та обов’язки педагогічних працівників

1. Права та обов’язки педагогічних працівників закладу дошкільної освіти визначаються цим Законом, Законом України "Про освіту", іншими нормативно-правовими актами, установчими документами, правилами внутрішнього розпорядку, колективним договором (за наявності), трудовим договором та/або посадовими інструкціями.

2. Педагогічні працівники закладу дошкільної освіти також зобов’язані:

дотримуватися у своїй педагогічній діяльності принципів освітньої діяльності, визначених цим Законом та статтею 6 Закону України "Про освіту";

використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог законодавства;

дбати про фізичне і психічне здоров’я вихованців, у межах своїх посадових обов’язків брати участь у створенні в закладі дошкільної освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища;

систематично (не менше одного разу на п’ять років) підвищувати кваліфікацію з надання психологічної допомоги та підтримки дітей, домедичної допомоги, забезпечення безпеки дітей, вдосконалення цифрових навичок тощо;

брати участь у засіданнях педагогічної ради;

взаємодіяти з батьками вихованців на принципах педагогіки партнерства, надавати їм рекомендації щодо розвитку, виховання та навчання їхніх дітей.

Стаття 22. Громадське самоврядування у закладі дошкільної освіти

1. У закладі дошкільної освіти можуть діяти органи самоврядування працівників та органи батьківського самоврядування.

2. Засади формування та діяльності органів громадського самоврядування в закладах дошкільної освіти визначаються цим Законом, Законом України "Про освіту" та установчими документами закладу дошкільної освіти.

У діяльність будь-якого органу громадського самоврядування закладу дошкільної освіти не мають права втручатися представники органів управління закладом дошкільної освіти та представники іншого органу громадського самоврядування, піклувальної ради.

3. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу дошкільної освіти (у разі створення такого органу) є загальні збори (конференція) колективу закладу дошкільної освіти, які скликаються не менше одного разу на рік та формуються на паритетних засадах з представників органів самоврядування працівників та представників органів батьківського самоврядування (у разі їх створення).

Інформація про час і місце проведення загальних зборів (конференції) колективу закладу дошкільної освіти розміщується на його інформаційному стенді та оприлюднюється на його веб-сайті не пізніше ніж за місяць до їх проведення.

Загальні збори (конференція) колективу закладу дошкільної освіти щороку заслуховують звіт керівника закладу дошкільної освіти, оцінюють його діяльність та за результатами такої оцінки можуть ініціювати проведення інституційного аудиту закладу дошкільної освіти.

Розділ V. ЗАСАДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 23. Засади трудових відносин у закладах дошкільної освіти

1. Трудові відносини у закладах дошкільної освіти регулюються Кодексом законів про працю України, цим Законом, Законом України "Про освіту", іншими нормативно-правовими актами у сферах праці та освіти.

2. Перелік і обсяг видів робіт та іншої педагогічної діяльності педагогічних працівників встановлюються трудовими договорами та/або посадовими інструкціями.

3. Визначені трудовим договором та/або посадовою інструкцією посадові обов’язки за погодженням з керівником закладу дошкільної освіти можуть виконуватися у закладі дошкільної освіти та/або поза його межами, зокрема дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій або з виїздом за місцем проживання вихованців чи місцем надання освітніх послуг.

4. Засновник і керівник закладу дошкільної освіти в межах їхніх повноважень зобов’язані забезпечувати педагогічних працівників ресурсами (ігровими, дидактичними, науково-методичними, матеріально-технічними, інформаційними тощо), необхідними для здійснення освітнього процесу, реалізації освітньої програми та виконання державного стандарту.

5. Засновник і керівник закладу дошкільної освіти не мають права вимагати від педагогічних працівників виконання робіт, не передбачених укладеним трудовим договором та/або посадовою інструкцією.

Стаття 24. Призначення та звільнення керівника закладу дошкільної освіти

1. На посаду керівника закладу дошкільної освіти може бути призначена особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту (для керівників державних і комунальних закладів дошкільної освіти - вищу педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника), стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних закладів дошкільної освіти), компетентності, визначені відповідним професійним стандартом, стан фізичного і психічного здоров’я, що не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.

2. Не має права обіймати посаду керівника закладу дошкільної освіти особа, яка:

піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

не має права працювати в закладі дошкільної освіти відповідно до частини третьої статті 25 цього Закону.

3. Особа призначається на посаду керівника державного або комунального закладу дошкільної освіти за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником відповідного закладу дошкільної освіти на підставі типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу дошкільної освіти, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Керівник приватного, корпоративного закладу дошкільної освіти обирається та/або призначається на посаду засновником такого закладу дошкільної освіти згідно з його установчими документами.

4. Засновник державного або комунального закладу дошкільної освіти призначає переможця відповідного конкурсу на посаду керівника такого закладу дошкільної освіти та укладає з ним трудовий договір (контракт) строком на шість років. Після закінчення строку, на який укладено строковий трудовий договір (контракт), його дію може бути продовжено засновником відповідного закладу дошкільної освіти на такий самий строк без проведення додаткового конкурсу, з урахуванням вимог законодавства про працю та результатів роботи такого керівника. Продовження строку дії трудового договору (контракту) на невизначений строк не допускається.

З особою, яка призначається на посаду керівника державного або комунального закладу дошкільної освіти вперше, укладається трудовий договір (контракт) строком на два роки. Після закінчення строку дії такого трудового договору (контракту) та за умови належного його виконання сторони мають право продовжити строк його дії ще на чотири роки без проведення конкурсу.

5. Керівник державного або комунального закладу дошкільної освіти звільняється з посади у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного з ним трудового договору (контракту).

Керівник приватного, корпоративного закладу дошкільної освіти звільняється з посади його засновником відповідно до положень законодавства про працю, установчих документів такого закладу дошкільної освіти та укладеного з ним трудового договору (контракту).

Стаття 25. Призначення та звільнення працівників закладів дошкільної освіти

1. На посади працівників закладів дошкільної освіти призначаються виключно особи, моральні якості та фізичний і психічний стан здоров’я яких дозволяють їм виконувати професійні обов’язки у закладах дошкільної освіти.

2. На посаду педагогічного працівника закладу дошкільної освіти може бути призначена особа, яка має педагогічну освіту за відповідною спеціальністю та/або відповідну професійну кваліфікацію педагогічного працівника, вільно володіє державною мовою або володіє державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства).

На посаду педагогічного працівника закладу дошкільної освіти може бути призначена строком до двох років особа з вищою освітою, яка до призначення на таку посаду успішно пройшла підготовку за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Така особа може продовжити працювати на відповідній посаді педагогічного працівника після її успішної атестації відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

На посади педагогічних працівників також можуть призначатися особи відповідно до вимог, у порядку та на умовах, визначених частиною п’ятою статті 58 Закону України "Про освіту".

3. Не має права працювати в закладі дошкільної освіти особа, яка:

визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена судом;

має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

відповідно до рішення суду позбавлена права обіймати відповідну посаду;

відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, вчинила умисне кримінальне правопорушення щодо дитини, у присутності дитини, з використанням дитини чи жорстоке поводження з дитиною.

4. За рішенням керівника закладу дошкільної освіти педагогічному працівнику, який не має досвіду педагогічної діяльності, та/або здобувачу фахової передвищої чи вищої освіти, який проходить практику, для набуття педагогічної майстерності може бути призначений педагог-наставник, функції якого виконує, як правило, вихователь-методист або інша особа з числа досвідчених педагогічних працівників. До педагогічного працівника, який виконує обов’язки педагога-наставника, застосовуються визначені рішенням керівника закладу дошкільної освіти один або декілька видів морального та/або матеріального заохочення і відзначення.

5. Педагогічний працівник звільняється з посади керівником закладу дошкільної освіти у порядку та з підстав, визначених трудовим законодавством.

Стаття 26. Робочий час

1. Педагогічні працівники закладів дошкільної освіти мають скорочену тривалість робочого часу.

Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для здійснення ним освітнього процесу з вихованцями, а також виконання методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.

2. Тривалість робочого часу педагогічних працівників на тиждень на одну тарифну ставку становить 35 годин - для керівника, вихователя-методиста, соціального педагога, асистента вихователя та 30 годин - для вихователя, практичного психолога та інших педагогічних працівників.

3. Норма педагогічного навантаження (безпосереднє здійснення освітнього процесу з вихованцями), що є складовою робочого часу педагогічного працівника закладу дошкільної освіти, становить для:

вихователя, інструктора з фізкультури - 25 годин на тиждень;

музичного керівника - 24 години на тиждень;

практичного психолога, вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда - 20 годин на тиждень;

керівника гуртка (студії, секції тощо), вчителя - 18 годин на тиждень.

4. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу дошкільної освіти менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.

5. Робочий час інших працівників закладів дошкільної освіти визначається відповідно до вимог законодавства.

Стаття 27. Час відпочинку

1. Працівникам закладів дошкільної освіти гарантується право на щоденний, щотижневий та щорічний відпочинок.

Час відпочинку не включається в робочий час працівників закладів дошкільної освіти і використовується ними на власний розсуд.

2. Для працівників закладів дошкільної освіти установлюється, як правило, п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Щотижневий безперервний відпочинок не може передбачати меншу тривалість, ніж передбачено законодавством про працю.

3. Педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 56 календарних днів, а також інші види відпусток відповідно до законодавства.

4. Помічникам вихователів закладів дошкільної освіти надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів. Помічникам вихователів спеціальних дитячих садків (спеціальних груп у закладах дошкільної освіти) надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої визначається Кабінетом Міністрів України.

5. Тривалість відпусток інших працівників закладів дошкільної освіти визначається законодавством.

Стаття 28. Оплата праці

1. Оплата праці педагогічних та інших працівників закладів дошкільної освіти здійснюється згідно з цим Законом, законами України "Про освіту", "Про оплату праці", законодавством про працю та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники закладів дошкільної освіти мають право на підвищення посадових окладів, встановлення надбавок, доплат, виплату допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди, преміювання, інші виплати, встановлені законодавством.

Вихователям і помічникам вихователів, які працюють у групах з перевищенням норм, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 17 цього Закону, засновник закладу дошкільної освіти встановлює доплату за кожного вихованця понад визначену норму у розмірі частки посадового окладу відповідного працівника з розрахунку на одного вихованця у відповідній групі та верхньої межі норми співвідношення, визначеної частиною другою статті 17 цього Закону.

Засновник закладу дошкільної освіти та/або заклад дошкільної освіти має право встановлювати додаткові види та розміри надбавок, доплат, винагород, допомоги тощо за рахунок власних надходжень такого закладу.

2. Розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників державних і комунальних закладів дошкільної освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови встановлення підвищень посадових окладів (ставок заробітної плати), доплат та надбавок, грошової винагороди за зразкове виконання посадових обов’язків, допомоги на оздоровлення та інших виплат працівникам державних і комунальних закладів дошкільної освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Засновники державних і комунальних закладів дошкільної освіти мають право встановлювати посадові оклади, доплати, надбавки та грошові винагороди у розмірі, що перевищує розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, а також мають право встановлювати для працівників додаткові винагороди та допомоги, крім передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері освіти.

3. Порядок обчислення заробітної плати педагогічних працівників державних і комунальних закладів дошкільної освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Засновники приватних, корпоративних закладів дошкільної освіти мають право встановлювати інші, ніж передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері освіти, умови та розмір оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних працівників.

Отримані приватним, корпоративним закладом дошкільної освіти публічні кошти розподіляються у порядку, визначеному законодавством для державних і комунальних закладів дошкільної освіти.

Розділ VI. СУБ’ЄКТИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 29. Суб’єкти освітньої діяльності

1. Здобуття дошкільної освіти забезпечують:

заклади дошкільної освіти;

інші юридичні особи публічного чи приватного права, що утворили для цього дошкільні підрозділи;

фізичні особи - підприємці, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Стаття 30. Заклад дошкільної освіти

1. Заклад дошкільної освіти є юридичною особою.

Заклад дошкільної освіти може від свого імені укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки, бути стороною у судовому процесі, бути власником і розпорядником коштів та іншого майна, мати власні символіку, бланки, печатки та штампи із своїм найменуванням та символікою.

Заклад дошкільної освіти має самостійний баланс.

2. Заклад дошкільної освіти діє на підставі установчих документів, що затверджуються засновником відповідно до законодавства.

Права і обов’язки закладів дошкільної освіти реалізуються їх органами управління відповідно до законодавства та установчих документів.

3. Заклад дошкільної освіти може бути:

державним - заснованим розпорядчим актом органу державної влади;

комунальним - заснованим рішенням сільської, селищної, міської, районної ради;

приватним - заснованим рішенням фізичної (фізичних) та/або юридичної (юридичних) особи (осіб) приватного права;

корпоративним - заснованим шляхом укладення засновницького договору засновниками різних форм власності.

4. Державні та комунальні заклади дошкільної освіти є бюджетними установами.

Приватні та корпоративні заклади дошкільної освіти можуть бути визначені одержувачами бюджетних коштів відповідно до законодавства.

5. Заклади дошкільної освіти незалежно від організаційно-правового статусу мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності.

6. У складі закладу дошкільної освіти можуть функціонувати позашкільний та інші структурні підрозділи, зокрема філія (філії).

7. Заклад дошкільної освіти має право залучати на договірній основі фізичних та юридичних осіб для організації та реалізації освітнього процесу, забезпечення утримання закладу дошкільної освіти, здійснення процесів, супутніх до освітнього процесу (харчування, медичне обслуговування, господарське утримання, охорона тощо). Відповідальність за залучення таких осіб несе керівник закладу дошкільної освіти.

8. Заклад дошкільної освіти забезпечує на своєму веб-сайті (а в разі його відсутності - на веб-сайті засновника) відкритий доступ до інформації та документів, передбачених цим Законом і Законом України "Про освіту".

Стаття 31. Установчі документи та вимоги до найменування закладу дошкільної освіти

1. Установчими документами закладу дошкільної освіти є статут та у випадках, визначених цим Законом, засновницький договір, укладений між засновниками закладу дошкільної освіти.

Установчі документи розробляються відповідно до законодавства.

2. Статут закладу дошкільної освіти затверджується його засновником та має містити інформацію про:

повне та скорочене найменування закладу дошкільної освіти;

статус (відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про освіту"), форму власності, організаційно-правову форму та тип (типи) організації освітньої діяльності;

місцезнаходження;

мету, принципи та завдання діяльності;

особливості організації освітнього процесу;

систему управління.

Статут може містити також положення з питань, що не врегульовані законодавством, зокрема щодо особливостей утворення та діяльності закладу дошкільної освіти.

Положення статуту закладу дошкільної освіти не можуть суперечити законодавству.

3. Засновники корпоративного закладу дошкільної освіти укладають засновницький договір про його утворення, що повинен містити інформацію про:

засновників;

права, обов’язки, порядок взаємодії засновників;

кошти та інше майно, майнові, немайнові права, які передаються для забезпечення здобуття дошкільної освіти;

особливості використання коштів, управління рухомим і нерухомим майном, майновими та немайновими правами.

Засновницький договір може врегульовувати інші питання взаємодії засновників та діяльності корпоративного закладу дошкільної освіти.

4. Повне найменування закладу дошкільної освіти містить інформацію про територіальну належність (найменування адміністративно-територіальної одиниці за його місцезнаходженням) та організаційно-правову форму (для приватних та корпоративних закладів дошкільної освіти).

Повне найменування закладу дошкільної освіти може додатково містити інформацію про власну назву, номер закладу чи найменування засновника, тип (типи) організації його освітньої діяльності, а також присвоєне відповідно до вимог законодавства ім’я (псевдонім) суспільно-політичного чи громадського діяча, захисника Вітчизни, діяча науки, освіти, культури або інших сфер суспільного життя.

Стаття 32. Утворення, реорганізація, перепрофілювання, ліквідація закладу дошкільної освіти

1. Рішення про утворення, реорганізацію, перепрофілювання (зміну типу організації освітньої діяльності), ліквідацію закладу дошкільної освіти приймає його засновник.

Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (у тому числі релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

2. Заклади дошкільної освіти утворюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб населення.

3. У разі реорганізації чи ліквідації державного або комунального закладу дошкільної освіти та наявності потреб дітей, які проживають на відповідній території, у здобутті дошкільної освіти засновник зобов’язаний забезпечити можливість здобуття безоплатної дошкільної освіти такими дітьми в закладі дошкільної освіти з відповідним типом організації освітньої діяльності та з урахуванням їхніх особливих освітніх потреб.

Ліквідація комунального закладу дошкільної освіти чи припинення освітньої діяльності для певної вікової категорії вихованців у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.

Реорганізація і ліквідація комунальних спеціальних дитячих садків, що діють як окремі юридичні особи або як дошкільні підрозділи (спеціальні групи) у спеціальних закладах загальної середньої освіти, допускаються лише після погодження проекту відповідного рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Заклад дошкільної освіти може бути переданий засновником у комунальну або державну власність відповідно до законодавства.

Стаття 33. Дошкільний підрозділ

1. Юридичні особи публічного та приватного права можуть провадити освітню діяльність у сфері дошкільної освіти лише через створені у своєму складі (складі своїх філій) дошкільні підрозділи. Дошкільний підрозділ діє відповідно до установчих документів юридичної особи, у складі якої він перебуває, та на підставі положення про дошкільний підрозділ, розробленого відповідно до законодавства у сфері дошкільної освіти та затвердженого у порядку, визначеному установчими документами юридичної особи.

2. Положення про дошкільний підрозділ має містити інформацію про:

найменування дошкільного підрозділу;

тип (типи) організації освітньої діяльності;

мету, принципи та завдання діяльності;

особливості організації освітнього процесу;

систему управління.

3. Найменування дошкільного підрозділу може містити інформацію про тип (типи) організації його освітньої діяльності, власну назву, найменування адміністративно-територіальної одиниці за його місцезнаходженням, належність юридичній особі тощо.

4. Положення про дошкільний підрозділ не може суперечити законодавству, але може містити положення з питань, не врегульованих законодавством та установчими документами юридичної особи.

5. Дошкільний підрозділ має права та обов’язки закладу дошкільної освіти, передбачені законодавством для закладу дошкільної освіти (крім тих, що можуть мати виключно юридичні особи), керівник підрозділу з дошкільної освіти - права та обов’язки керівника закладу дошкільної освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України (крім тих, що може мати виключно керівник юридичної особи).

6. Для здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, зумовленими фізичними, психічними, інтелектуальними та/або сенсорними порушеннями, розладами поведінки, та надання їм необхідних психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг можуть створюватися дошкільні підрозділи (спеціальні групи), зокрема у спеціальних закладах загальної середньої освіти.

Стаття 34. Фізичні особи - підприємці, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти

1. Фізичні особи - підприємці можуть провадити освітню діяльність у сфері дошкільної освіти шляхом здійснення педагогічної діяльності особисто та/або із залученням на договірних засадах інших осіб, які відповідають вимогам до педагогічних працівників, визначеним цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері дошкільної освіти.

2. Фізичні особи - підприємці, які особисто провадять педагогічну діяльність, повинні мати педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника.

3. Фізична особа - підприємець, яка провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, діє з дотриманням законодавства про дошкільну освіту.

4. Фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, повинна мати положення про провадження нею освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, яке має містити інформацію про:

прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

тип (типи) організації освітньої діяльності;

мету, принципи та завдання діяльності;

особливості організації освітнього процесу;

систему управління.

Фізична особа - підприємець може мати комерційне найменування.

5. Комерційне найменування фізичної особи - підприємця може містити інформацію про тип (типи) організації її освітньої діяльності, найменування адміністративно-територіальної одиниці, в якій провадиться відповідна освітня діяльність, власну назву, іншу інформацію.

6. Положення про провадження фізичною особою - підприємцем освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти не повинно суперечити законодавству, але може містити положення з питань, не врегульованих законодавством.

7. Фізична особа - підприємець, яка провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, має права та обов’язки закладу дошкільної освіти, його засновника, визначені законодавством для закладу дошкільної освіти (крім тих, які відповідно до законодавства не може мати фізична особа - підприємець та/або може мати виключно юридична особа, її засновник).

Фізична особа - підприємець виконує обов’язки керівника, визначені законодавством для керівника закладу дошкільної освіти, самостійно або наймає для виконання обов’язків керівника іншу особу. Особа, яка виконує обов’язки керівника, має відповідати вимогам до керівника закладу дошкільної освіти, визначеним цим Законом.

8. Фізична особа - підприємець має право на пільги, передбачені законодавством для закладів дошкільної освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти, і втрачає таке право, якщо освітня діяльність у сфері дошкільної освіти перестає бути основним видом її діяльності.

9. Фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, повинна забезпечувати відкритий доступ до інформації та документів, оприлюднення яких передбачено цим Законом і Законом України "Про освіту".

Стаття 35. Типи організації освітньої діяльності

1. Заклад дошкільної освіти може організувати і провадити свою освітню діяльність за одним або декількома типами організації освітньої діяльності:

ясла - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від трьох місяців до трьох років;

дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від двох до шести або семи років, а дітьми з особливими освітніми потребами - до семи або восьми років;

спеціальний дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, зумовленими фізичними, психічними, інтелектуальними та/або сенсорними порушеннями, розладами поведінки, віком від двох до семи або восьми років;

мобільний дитячий садок - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти за місцем проживання дітей, зокрема із застосуванням або на базі спеціально облаштованого для надання таких послуг транспортного засобу;

сімейний (родинний) садок - тип організації освітньої діяльності за місцем проживання сім’ї (родини) в індивідуальному житловому будинку з наданням освітніх послуг дітям від народження, які перебувають у родинних стосунках, та/або дітям, які не є членами сім’ї (родини);

міні-садок - тип організації освітньої діяльності з одночасним перебуванням не більше п’яти дітей;

центр педагогічного партнерства - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує розвиток дітей від народження за обов’язкової участі їхніх батьків або одного з них;

центр розвитку дитини - тип організації освітньої діяльності, що забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми (у тому числі дітьми, які здобувають дошкільну освіту в інших суб’єктів освітньої діяльності або у сім’ї), зокрема за окремими парціальними програмами, та/або отримання ними окремих психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг.

2. Заклад дошкільної освіти може поєднувати типи організації освітньої діяльності, утворюючи для цього окремі структурні підрозділи та/або групи.

3. Положення про типи організації освітньої діяльності затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII. УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 36. Управління закладом дошкільної освіти

1. Управління закладом дошкільної освіти здійснюють його:

засновник;

керівник;

педагогічна рада.

2. Органи громадського самоврядування закладу дошкільної освіти та піклувальна рада мають право брати участь в управлінні закладом дошкільної освіти у порядку та межах, визначених цим Законом, Законом України "Про освіту" та установчими документами закладу дошкільної освіти.

3. Визначені цим Законом повноваження органів управління закладу дошкільної освіти реалізуються іншими суб’єктами освітньої діяльності в установленому ними порядку з дотриманням засад і принципів, визначених цим Законом.

Стаття 37. Права та обов’язки засновника закладу дошкільної освіти

1. Права та обов’язки засновника закладу дошкільної освіти визначаються цим Законом, Законом України "Про освіту", іншими законами України та нормативно-правовими актами.

2. Засновник закладу дошкільної освіти:

затверджує статут закладу дошкільної освіти, укладає засновницький договір у випадках, визначених цим Законом;

укладає строковий трудовий договір (контракт) з особою, призначеною на посаду керівника закладу дошкільної освіти у порядку, визначеному законодавством та установчими документами;

розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу дошкільної освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу дошкільної освіти;

може ініціювати проведення інституційного аудиту;

забезпечує та контролює усунення порушень вимог законодавства, встановлених під час проведення заходів державного нагляду (контролю) та громадського контролю;

здійснює контроль за використанням публічних коштів та іншою фінансово-господарською діяльністю, дотриманням установчих документів, недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за будь-якою ознакою;

забезпечує та контролює створення безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища у заснованому ним закладі дошкільної освіти з урахуванням універсального дизайну та розумного пристосування;

забезпечує використання інформаційних (цифрових) технологій в освітній діяльності;

здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та установчими документами закладу дошкільної освіти.

3. Засновник не має права втручатися в діяльність закладу дошкільної освіти, що здійснюється ним у межах його автономії, визначеної цим Законом і Законом України "Про освіту".

4. Засновник закладу дошкільної освіти зобов’язаний:

забезпечити утримання заснованого ним закладу дошкільної освіти на рівні, необхідному для виконання вимог державного стандарту, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, санітарного регламенту, вимог інших актів законодавства у сферах громадського здоров’я, цивільного захисту, пожежної безпеки, праці, зокрема оплати та охорони праці;

забезпечити вихованців та працівників закладу дошкільної освіти засобами колективного та індивідуального захисту;

у разі реорганізації, перепрофілювання (зміни типу організації освітньої діяльності), ліквідації, припинення діяльності закладу дошкільної освіти обов’язково забезпечити вихованцям можливість продовжити здобуття дошкільної освіти;

оприлюднювати інформацію відповідно до вимог цього Закону, законів України "Про освіту", "Про доступ до публічної інформації" та "Про відкритість використання публічних коштів";

виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу дошкільної освіти.

5. Засновник державного чи комунального закладу дошкільної освіти не може делегувати керівнику, педагогічній раді, органам громадського самоврядування та піклувальній раді свої обов’язки, визначені цим Законом та Законом України "Про освіту".

Стаття 38. Керівник закладу дошкільної освіти

1. Безпосереднє управління закладом дошкільної освіти здійснює його керівник.

2. Повноваження (права та обов’язки) та відповідальність керівника закладу дошкільної освіти визначаються законодавством, установчими документами закладу дошкільної освіти та трудовим договором (контрактом).

3. Керівник закладу дошкільної освіти має право:

діяти від імені закладу дошкільної освіти без довіреності та представляти заклад у відносинах з іншими особами;

підпису на документах з питань освітньої, фінансово-господарської та іншої діяльності закладу дошкільної освіти;

приймати рішення щодо діяльності закладу дошкільної освіти в межах повноважень, визначених законодавством;

призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу дошкільної освіти, визначати їхні посадові обов’язки, заохочувати та притягати до дисциплінарної відповідальності, а також вирішувати інші питання, пов’язані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства;

видавати у межах своєї компетенції накази і контролювати їх виконання;

укладати договори з фізичними та/або юридичними особами в межах своїх повноважень;

ініціювати проведення зовнішнього моніторингу якості освіти та якості освітньої діяльності закладу дошкільної освіти, інституційного аудиту;

приймати рішення з інших питань у межах своїх повноважень, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

4. Керівник закладу дошкільної освіти зобов’язаний:

виконувати вимоги законодавства про дошкільну освіту, а також забезпечувати їх виконання працівниками закладу дошкільної освіти;

створювати умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, зокрема реалізації академічних свобод педагогічних працівників, дотримання ними академічної доброчесності;

створювати у закладі дошкільної освіти безпечне, здорове та інклюзивне чи спеціальне освітнє середовище із забезпеченням універсального дизайну та розумного пристосування;

планувати та організовувати діяльність закладу дошкільної освіти, зокрема фінансово-господарську діяльність;

затверджувати правила внутрішнього розпорядку закладу дошкільної освіти, програму розвитку закладу дошкільної освіти, план роботи закладу дошкільної освіти на рік, посадові обов’язки (інструкції) та графіки роботи працівників;

затверджувати положення про внутрішню систему забезпечення якості дошкільної освіти, забезпечувати її створення та функціонування;

здійснювати зарахування дітей, переведення, відрахування вихованців, формувати мережу груп та визначати їх наповнюваність відповідно до вимог законодавства та рішень засновника;

створювати необхідні умови для здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами;

затверджувати персональний склад команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, яка здобуває дошкільну освіту, створити умови для її діяльності;

створювати необхідні умови для атестації педагогічних працівників;

сприяти підвищенню кваліфікації педагогічних працівників, зокрема (не менше одного разу на п’ять років) з надання психологічної допомоги та підтримки дітей, домедичної допомоги, забезпечення безпеки дітей, вдосконалення цифрових навичок тощо;

сприяти діяльності та створювати умови для діяльності в закладі дошкільної освіти органів громадського самоврядування;

організовувати використання інформаційних (цифрових) технологій в управлінських процесах;

організовувати харчування та заходи з охорони здоров’я вихованців відповідно до законодавства;

забезпечувати відкритість і прозорість діяльності закладу дошкільної освіти, зокрема шляхом оприлюднення інформації відповідно до вимог цього Закону, законів України "Про освіту", "Про доступ до публічної інформації" та "Про відкритість використання публічних коштів";

забезпечувати дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, санітарного регламенту, вимог інших актів законодавства у сферах громадського здоров’я, цивільного захисту, пожежної безпеки, праці, зокрема оплати та охорони праці;

організовувати ведення документообігу, бухгалтерського обліку та звітності з урахуванням вимог засновника та відповідно до законодавства;

створювати умови для проведення в закладі дошкільної освіти заходів державного нагляду (контролю);

сприяти здійсненню громадського нагляду (контролю) за діяльністю закладу дошкільної освіти;

щороку звітувати про свою діяльність на посаді та про виконання плану роботи закладу дошкільної освіти на рік перед вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу дошкільної освіти (у разі створення такого органу) та/або шляхом оприлюднення річного звіту відповідно до статті 30 Закону України "Про освіту";

виконувати інші обов’язки, покладені на нього законодавством, засновником, установчими документами закладу дошкільної освіти, колективним договором (за наявності) та посадовою інструкцією;

контролювати виконання своїх управлінських рішень.

Стаття 39. Педагогічна рада

1. Основним колегіальним органом управління закладу дошкільної освіти є педагогічна рада. Педагогічна рада створюється за наявності не менше трьох педагогічних працівників. До складу педагогічної ради входять усі педагогічні працівники закладу дошкільної освіти.

За наявності менше трьох педагогічних працівників визначені цим Законом повноваження педагогічної ради реалізуються особою, яка виконує повноваження керівника закладу дошкільної освіти.

Дошкільний підрозділ за рішенням керівника закладу освіти може мати свою педагогічну раду.

За ініціативою керівників декількох закладів дошкільної освіти може утворюватися спільна педагогічна рада, до складу якої входять усі педагогічні працівники таких закладів дошкільної освіти. Головою педагогічної ради є один із керівників закладу дошкільної освіти, обраний шляхом таємного голосування більшістю від повного складу такої педагогічної ради. Положення про порядок функціонування такої педагогічної ради затверджується спільним наказом керівників відповідних закладів дошкільної освіти.

2. За потреби педагогічна рада може запросити на своє засідання інших працівників закладу дошкільної освіти, медичних працівників, батьків вихованців, педагогічних працівників інших суб’єктів освітньої діяльності, представників засновника, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, наукових та/або методичних установ тощо.

Головою педагогічної ради є керівник закладу дошкільної освіти або за його рішенням вихователь-методист (за згодою).

Засідання педагогічної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин від її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу педагогічної ради. У разі рівного розподілу голосів голос голови педагогічної ради є визначальним.

Рішення педагогічної ради вводяться в дію наказом керівника закладу дошкільної освіти.

3. Педагогічна рада:

1) схвалює:

програму розвитку закладу дошкільної освіти;

план роботи закладу дошкільної освіти на рік;

правила внутрішнього розпорядку закладу дошкільної освіти;

положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти;

2) затверджує план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на рік;

3) ухвалює рішення про:

вибір освітніх і парціальних програм, за якими буде організовано освітній процес у навчальному році;

результативність виконання освітніх і парціальних програм, за якими організований освітній процес;

вдосконалення організації освітнього процесу, створення освітнього середовища;

відзначення та моральне заохочення працівників та інших учасників освітнього процесу;

визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічного працівника у випадках, визначених Законом України "Про освіту";

ініціювання проведення інституційного аудиту, зовнішнього моніторингу якості освіти та/або освітньої діяльності відповідно до законодавства;

4) розглядає та/або вирішує інші питання, віднесені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та/або установчими документами закладу дошкільної освіти до її повноважень.

Стаття 40. Піклувальна рада

1. Піклувальна рада може створюватися за рішенням засновника закладу дошкільної освіти для одного чи декількох закладів дошкільної освіти на визначений засновником строк.

2. Піклувальна рада діє на підставі цього Закону та Закону України "Про освіту", установчих документів закладу (закладів) дошкільної освіти, рішення засновника закладу (закладів) дошкільної освіти про її утворення.

3. Керівник закладу дошкільної освіти може ініціювати перед його засновником утворення піклувальної ради.

4. До складу піклувальної ради не можуть входити працівники закладу (закладів) дошкільної освіти.

5. Піклувальна рада має право:

брати участь у формуванні програми розвитку закладу (закладів) дошкільної освіти та контролювати її виконання;

сприяти залученню додаткових джерел фінансування;

аналізувати та оцінювати діяльність закладу (закладів) дошкільної освіти та його керівника;

ініціювати проведення інституційного аудиту закладу дошкільної освіти;

вносити засновнику закладу (закладів) дошкільної освіти подання про заохочення керівника закладу дошкільної освіти;

здійснювати інші права, визначені цим Законом, Законом України "Про освіту" та/або установчими документами закладу (закладів) дошкільної освіти, рішенням засновника закладу (закладів) дошкільної освіти про утворення піклувальної ради.

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 41. Система забезпечення якості дошкільної освіти

1. Система забезпечення якості дошкільної освіти формується відповідно до Закону України "Про освіту" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Система забезпечення якості дошкільної освіти включає:

внутрішню систему забезпечення якості дошкільної освіти;

систему зовнішнього забезпечення якості дошкільної освіти;

систему забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості дошкільної освіти.

3. Внутрішня система забезпечення якості дошкільної освіти включає:

створення в закладі дошкільної освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування, у тому числі забезпечення наявності ресурсів (ігрових, дидактичних, науково-методичних, матеріально-технічних, інформаційних тощо), необхідних для виконання державного стандарту;

організацію освітнього процесу з урахуванням індивідуальних особливостей, потреб і можливостей кожного вихованця;

формування кадрового складу, забезпечення ефективності професійної діяльності, сприяння професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників;

формування культури академічної доброчесності;

забезпечення ефективної системи управління закладом дошкільної освіти;

формування внутрішньої системи моніторингу якості освіти та якості освітньої діяльності.

Внутрішня система забезпечення якості дошкільної освіти може включати також інші процедури та заходи, що визначаються внутрішніми документами закладу дошкільної освіти.

Внутрішня система забезпечення якості дошкільної освіти формується закладом дошкільної освіти з урахуванням методичних рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Система зовнішнього забезпечення якості дошкільної освіти та система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості дошкільної освіти, визначаються цим Законом і Законом України "Про освіту".

5. Система зовнішнього забезпечення якості дошкільної освіти включає:

1) інструменти, процедури та заходи забезпечення і підвищення якості дошкільної освіти: стандартизацію, ліцензування, інституційний аудит, моніторинг якості дошкільної освіти та якості освітньої діяльності, атестацію педагогічних працівників, громадський нагляд (контроль);

2) органи та установи, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості дошкільної освіти:

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи;

органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації;

фахові об’єднання, інші юридичні особи, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів дошкільної освіти.

Стаття 42. Державний стандарт

1. Виконання державного стандарту є обов’язковим для усіх закладів дошкільної освіти.

2. Державний стандарт розробляється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний стандарт переглядається на предмет його актуальності не менше ніж один раз на 10 років.

До участі у процесі перегляду, розроблення нового державного стандарту, його нової редакції чи змін до нього запрошуються автори (розробники) освітніх програм, що рекомендовані центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки для використання в освітньому процесі, представники Національної академії педагогічних наук України, центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти, академічних, галузевих науково-дослідних інститутів, закладів освіти, інших науково-методичних і методичних установ, громадських об’єднань, у тому числі фахових організацій (професійних асоціацій), інших інститутів громадянського суспільства, інші експерти.

Новий державний стандарт, його нова редакція, зміни до державного стандарту набирають чинності не раніше ніж через один рік з дня затвердження.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, засновники та заклади дошкільної освіти зобов’язані забезпечити в межах повноважень створення умов для досягнення вихованцями результатів, визначених державним стандартом.

Досягнення дітьми, зокрема з особливими освітніми потребами, результатів, визначених державним стандартом, забезпечується з урахуванням їхніх здібностей, нахилів, індивідуальних інтелектуальних, психічних і фізичних можливостей та в умовах, які є найбільш оптимальними для кожної дитини.

Стаття 43. Ліцензування освітньої діяльності

1. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.

2. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності повинні містити вичерпний перелік обов’язкових для започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти вимог до кадрового, навчально- методичного, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення, доступності приміщень, у яких здійснюється освітній процес, вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. До ліцензійних умов не може бути включено вимоги щодо інших складових якості освітньої діяльності, якості освіти вихованців, визначення ліцензованого обсягу.

Ліцензійні умови можуть містити різні вимоги до різних типів організації освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти та різних форм здобуття дошкільної освіти.

Вимоги ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти стосуються кожного місця провадження освітньої діяльності, у тому числі місць провадження освітньої діяльності дошкільних підрозділів, зокрема філій, крім освітньої діяльності, що провадиться за місцем проживання дитини.

Державний нагляд (контроль) за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування у межах своїх повноважень.

3. Ліцензію може бути анульовано з підстав і в порядку, визначених законами України"Про освіту" і "Про ліцензування видів господарської діяльності".

4. Підставою для переоформлення ліцензії, крім підстав, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності", також є:

реорганізація юридичних осіб, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, шляхом злиття, приєднання або перетворення;

зміна найменування закладу дошкільної освіти, іншої юридичної особи та/або дошкільного підрозділу, фізичної особи - підприємця або її імені, прізвища та/або по батькові (за наявності).

Переоформлення ліцензії на провадження освітньої діяльності здійснюється без проведення процедури ліцензування. У разі реорганізації юридичних осіб, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності, шляхом злиття, приєднання, перетворення переоформлення ліцензії здійснюється на основі ліцензій таких юридичних осіб.

Стаття 44. Інституційний аудит

1. Інституційний аудит проводиться у закладах дошкільної освіти відповідно до цього Закону, Закону України "Про освіту" та у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Інституційний аудит проводиться за ініціативою засновника, керівника, педагогічної ради, піклувальної ради, вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу дошкільної освіти.

2. Інституційний аудит проводиться центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами із залученням (за потреби) на підставі цивільно-правових договорів інших фахівців (експертів) у сфері дошкільної освіти.

3. За результатами проведення інституційного аудиту засновнику та закладу дошкільної освіти надаються:

висновок про якість освітньої діяльності, внутрішню систему забезпечення якості дошкільної освіти;

рекомендації щодо вдосконалення освітньої діяльності, а також приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства, зокрема ліцензійних умов.

4. Керівник закладу дошкільної освіти має право подати до центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти обґрунтовані заперечення щодо висновку та рекомендацій протягом 10 робочих днів з дня їх отримання. Заперечення повинні бути розглянуті протягом 20 робочих днів з дня їх надходження.

5. Висновок і рекомендації, уточнені за результатами розгляду заперечень (у разі їх подання), оприлюднюються на веб-сайтах органу, що проводив інституційний аудит, засновника закладу дошкільної освіти (крім засновника приватного закладу дошкільної освіти) та закладу дошкільної освіти (для державного чи комунального закладу дошкільної освіти - за наявності) протягом 10 робочих днів з дня їх отримання або завершення розгляду заперечень (у разі їх подання).

6. У разі виявлення невідповідності освітньої діяльності закладу дошкільної освіти вимогам законодавства орган, який провів інституційний аудит, визначає строки усунення порушень у роботі закладу дошкільної освіти, які не можуть перевищувати одного року. До усунення порушень у роботі закладу дошкільної освіти, допущених з вини керівника закладу дошкільної освіти, до такого керівника не застосовуються заохочення (премії, інші заохочувальні виплати, нагороди тощо).

Після закінчення визначених строків проводиться перевірка результатів усунення порушень. У разі негативних результатів такої перевірки засновнику закладу дошкільної освіти можуть бути надані рекомендації щодо зміни керівника закладу дошкільної освіти, реорганізації (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення), виділу, ліквідації закладу дошкільної освіти чи припинення його освітньої діяльності.

Стаття 45. Атестація педагогічних працівників

1. Атестація педагогічних працівників закладів дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" з урахуванням вимог цього Закону та відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

2. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, встановлюється або підтверджується тарифний розряд, присвоюється або підтверджується кваліфікаційна категорія та може бути присвоєно або підтверджено педагогічне звання.

Стаття 46. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної освіти

1. Кожний педагогічний працівник зобов’язаний підвищувати кваліфікацію відповідно до Закону України "Про освіту" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

2. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом п’яти років не може становити менше 120 годин.

3. На основі пропозицій педагогічних працівників педагогічна рада формує та затверджує план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на рік, що визначає вид, форму, суб’єктів підвищення кваліфікації, кількість годин і строки проходження підвищення кваліфікації педагогічними працівниками.

Розділ IX. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 47. Органи управління у сфері дошкільної освіти

1. До органів управління у сфері дошкільної освіти належать:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;

інші органи державної влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

органи місцевого самоврядування;

місцеві державні адміністрації.

Стаття 48. Повноваження органів управління у сфері дошкільної освіти

1. У сфері дошкільної освіти Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, передбачені цим Законом, Законом України "Про освіту" та іншими законодавчими актами.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:

1) організовує та координує аналітично-прогностичну діяльність у сфері дошкільної освіти, визначає та формує стратегічні напрями її розвитку з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід у відповідній сфері;

2) затверджує:

порядок заохочення та відзначення педагогічних та інших працівників системи дошкільної освіти відомчими заохочувальними відзнаками;

порядок проведення моніторингу якості дошкільної освіти та якості освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти;

порядок надання грифів освітнім, парціальним програмам, навчально-методичним посібникам, що можуть бути рекомендовані для використання в освітньому процесі;

положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, яка здобуває дошкільну освіту;

орієнтовні переліки матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення закладу дошкільної освіти, рекомендовані для забезпечення провадження якісної освітньої діяльності;

інші акти відповідно до цього Закону;

3) забезпечує створення та функціонування державних інформаційних систем у сфері дошкільної освіти, їх адміністрування;

4) з метою забезпечення єдності державної політики координує діяльність структурних підрозділів з питань освіти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

5) здійснює в межах своїх повноважень:

нормативно-правове регулювання відносин у системі дошкільної освіти;

міжнародне співробітництво у сфері дошкільної освіти у встановленому законодавством порядку;

інші повноваження, передбачені цим Законом, Законом України "Про освіту" та іншими актами законодавства.

3. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи:

проводять інституційний аудит закладів дошкільної освіти;

надають рекомендації закладам дошкільної освіти щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості дошкільної освіти;

проводять моніторинг якості дошкільної освіти та якості освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти у порядку, визначеному законодавством;

здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, державний нагляд (контроль) за діяльністю закладів дошкільної освіти щодо дотримання ними вимог законодавства про освіту та видають обов’язкові до виконання ними розпорядження щодо усунення виявлених порушень у визначені строки;

у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, аналізують діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів з питань освіти (за наявності) в частині дотримання вимог законодавства з питань освіти і забезпечення якості освіти на відповідній території та надають їм відповідні висновки і рекомендації, що протягом п’яти робочих днів з дня їх надання оприлюднюються на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти, його територіального органу та відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;

беруть участь у розробленні державного стандарту;

звертаються до суду з позовами до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо усунення порушень та виконання вимог законодавства у сфері дошкільної освіти;

складають у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради здійснюють повноваження у сфері дошкільної освіти, визначені цим Законом та Законом України "Про освіту", а також інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів.

5. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження у сфері дошкільної освіти відповідно до Конституції України, законів України"Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів.

Стаття 49. Державний нагляд (контроль) у сфері дошкільної освіти

1. Державний нагляд (контроль) за провадженням освітньої діяльності суб’єктами освітньої діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами, що діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, законами України "Про освіту", "Про адміністративну процедуру" та іншими законами України.

2. Формами заходів державного нагляду (контролю) у сфері дошкільної освіти є:

інституційний аудит;

позапланова перевірка.

3. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи проводять інституційний аудит, позапланові перевірки відповідно до цього Закону, Закону України "Про освіту" та порядків, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розділ X. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стаття 50. Фінансування системи дошкільної освіти

1. Фінансування системи дошкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Фінансування системи дошкільної освіти здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про освіту", цього Закону, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інших нормативно-правових актів та у порядку, визначеному законодавством.

3. Фінансування здобуття дошкільної освіти особами з особливими освітніми потребами, у тому числі надання психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг, придбання допоміжних засобів для навчання, визначених індивідуальною програмою розвитку особи з особливими освітніми потребами, за рахунок коштів місцевих бюджетів та субвенції на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами відбувається шляхом передачі закладу дошкільної освіти, який обрали батьки такої дитини, визначеного для такої дитини обсягу коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Видатки на здобуття дошкільної освіти особами з особливими освітніми потребами у дошкільних підрозділах (спеціальних групах) спеціальних закладів загальної середньої освіти можуть здійснюватися шляхом передачі міжбюджетних трансфертів між відповідними місцевими бюджетами, а також з обласного бюджету на підставі відповідної програми місцевого значення, затвердженої обласною радою.

4. У разі наявності попиту та нестачі місць для здобуття дошкільної освіти у комунальних закладах освіти їх засновники за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів та відповідно до затверджених ними порядків можуть:

придбати в інших суб’єктів освітньої діяльності відповідні освітні послуги;

повністю або частково компенсувати батькам кошти, сплачені за здобуття їхніми дітьми дошкільної освіти;

в інший спосіб забезпечити фінансування здобуття дітьми дошкільної освіти за принципом "кошти йдуть за дитиною".

5. Державні та комунальні заклади дошкільної освіти можуть надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники таких закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Керівник державного, комунального закладу дошкільної освіти затверджує перелік платних освітніх та інших послуг, що надаються таким закладом дошкільної освіти, із зазначенням часу, місця, способу та порядку надання кожної з послуг, їх вартості та особи, відповідальної за їх надання, що оприлюднюється відповідно до вимогстатті 30 Закону України "Про освіту".

Державні, комунальні заклади дошкільної освіти не мають права надавати платні освітні послуги своїм вихованцям під час, у межах чи на заміну реалізації освітньої програми.

Вихованці та їхні батьки можуть отримувати в державному чи комунальному закладі дошкільної освіти платні освітні та інші послуги виключно на добровільних засадах.

Плата за додаткові послуги, отримані в державних і комунальних закладах дошкільної освіти, здійснюється виключно у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на спеціальні реєстраційні рахунки закладів дошкільної освіти, відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України.

Доходи державних і комунальних закладів дошкільної освіти, отримані від надання платних послуг, спрямовуються:

70 відсотків коштів, отриманих протягом бюджетного періоду, - на оплату праці, заохочення, зокрема преміювання, працівників відповідно до колективного договору та внутрішніх актів закладу дошкільної освіти;

30 відсотків коштів, отриманих протягом бюджетного періоду, - на поліпшення та розвиток матеріально-технічної бази закладу дошкільної освіти (поточні ремонти, придбання майна, поліпшення матеріально-технічного, ігрового, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу тощо), забезпечення статутної діяльності.

Стаття 51. Фінансово-господарська діяльність закладів дошкільної освіти

1. Фінансово-господарська діяльність закладів дошкільної освіти здійснюється відповідно до законодавства.

2. Джерелами фінансування закладів дошкільної освіти, формування їх майна відповідно до законодавства можуть бути:

публічні кошти;

цільові платежі (видатки) засновника закладу дошкільної освіти на фінансування його діяльності;

плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів;

доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

гранти вітчизняних і міжнародних організацій;

дивіденди від цінних паперів і відсотки від депозитів;

благодійна допомога у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;

доходи від використання прав інтелектуальної власності;

інші джерела, не заборонені законодавством.

3. Фінансування закладів дошкільної освіти здійснюється в обсязі, необхідному для виконання ліцензійних умов, державного стандарту, освітніх програм та інших вимог цього Закону.

4. Фінансова автономія державних і комунальних закладів дошкільної освіти в частині використання бюджетних коштів полягає у самостійному, у межах, установлених затвердженими кошторисами, здійсненні витрат на:

виплату доплат, надбавок, матеріальної допомоги, премій, інших видів стимулювання та відзначення працівників у порядку, визначеному відповідними закладами дошкільної освіти, зокрема у колективних договорах (за їх наявності);

оплату поточних ремонтних робіт приміщень і споруд закладів дошкільної освіти;

оплату підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

укладення відповідно до законодавства цивільно-правових (господарських) договорів для забезпечення освітньої діяльності закладу.

5. Порядок бухгалтерського обліку в закладі дошкільної освіти визначається його керівником відповідно до законодавства.

Бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно закладом дошкільної освіти, через централізовану бухгалтерію або шляхом придбання відповідних послуг у юридичних чи фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).

6. Порядок документообігу в закладі дошкільної освіти визначається його керівником з урахуванням вимог засновника та законодавства.

7. Штатні розписи державних і комунальних закладів дошкільної освіти розробляються на основі типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, та затверджуються керівниками відповідних закладів дошкільної освіти за погодженням з їх засновниками.

Штатні розписи приватних і корпоративних закладів дошкільної освіти затверджуються у порядку, визначеному їхніми установчими документами.

Стаття 52. Майно закладів дошкільної освіти

1. Кошти, рухоме і нерухоме майно, майнові та немайнові права закладу дошкільної освіти належать йому на правах, визначених законодавством.

2. Матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності.

3. Об’єкти та інше майно державних і комунальних закладів дошкільної освіти використовуються (зокрема на умовах оперативного управління, господарського відання, оренди тощо) виключно для провадження освітньої діяльності та надання послуг, пов’язаних із забезпеченням освітнього процесу та/або обслуговуванням учасників освітнього процесу, зокрема для харчування, проведення заходів з охорони здоров’я, медичного обслуговування, охорони, господарського обслуговування тощо.

4. Майно державних і комунальних закладів дошкільної освіти, яке не використовується для провадження освітньої діяльності, а також майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих державних, комунальних закладів дошкільної освіти або тих закладів, діяльність яких припинена, відповідно до рішення засновника використовується, як правило, для забезпечення здобуття освіти інших рівнів та/або видів освіти, а також може бути використане для надання послуг у сферах соціального захисту, культури, спорту та охорони здоров’я, зокрема на засадах державно-приватного партнерства.

У разі неможливості використання майна ліквідованих комунальних закладів дошкільної освіти у сільській місцевості для цілей, зазначених в абзаці першому цієї частини, відповідна місцева рада після громадського обговорення може прийняти обґрунтоване рішення про використання такого майна для інших потреб суспільного життя, у тому числі шляхом передачі його в оренду.

Майно, у тому числі земельні ділянки, державних, комунальних закладів дошкільної освіти, зокрема ліквідованих або тих, діяльність яких припинена, не підлягає приватизації та не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які інші дії, наслідком яких може бути припинення державної, комунальної власності на таке майно.

5. Захисні споруди цивільного захисту, зокрема найпростіші укриття, сховища тощо, що перебувають на балансі та/або території закладів дошкільної освіти, використовуються для захисту виключно учасників освітнього процесу.

Стаття 53. Економічні гарантії розвитку закладів дошкільної освіти

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані забезпечувати:

рівні умови розвитку закладів дошкільної освіти усіх форм власності;

доступність державного та комунального майна для потреб закладів дошкільної освіти;

рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається закладам дошкільної освіти в оренду для провадження освітньої діяльності;

доступність комунальних послуг закладам дошкільної освіти;

доступність земельних ділянок для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів закладів дошкільної освіти;

економічний (фінансовий) захист під час форс-мажорних обставин в Україні або в певному регіоні чи запровадження воєнного або надзвичайного стану на загальнодержавному рівні;

сприятливі умови оподаткування закладів дошкільної освіти, а також доходів фізичних та юридичних осіб, які спрямовують (інвестують) власні кошти в розвиток закладів дошкільної освіти.

2. Забороняється уповноваженим органам влади встановлювати різні тарифи у сферах енергетики та комунальних послуг для закладів дошкільної освіти, що розташовані у межах однієї територіальної громади.

Розділ XI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 54. Міжнародне співробітництво у системі дошкільної освіти

1. Міжнародне співробітництво у системі дошкільної освіти здійснюється відповідно до законодавства про дошкільну освіту.

2. Держава сприяє міжнародному співробітництву у системі дошкільної освіти.

Розділ XII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року.

{Пункт 1 розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024}

2. Визнати таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259 із наступними змінами).

3. Установити, що:

1) до затвердження державного стандарту відповідно до цього Закону заклади дошкільної освіти використовують Базовий компонент дошкільної освіти, затверджений у порядку, встановленому до набрання чинності цим Законом;

2) до затвердження освітніх і парціальних програм відповідно до цього Закону заклади дошкільної освіти можуть використовувати програми, затверджені (схвалені, рекомендовані) у порядку, встановленому до набрання чинності цим Законом;

3) строк приведення установчих документів закладів дошкільної освіти у відповідність із цим Законом становить п’ять років;

4) заклади дошкільної освіти незалежно від типу та відповідно до рішення засновника продовжують провадження освітньої діяльності за різними типами організації освітньої діяльності, визначеними цим Законом;

5) будинки дитини за рішенням їх засновників реорганізовуються у центри медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям, центри соціальної підтримки сім’ї та дітей, що діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України, інші заклади охорони здоров’я чи соціального захисту після погодження проекту такого рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей. Освітні послуги у сфері дошкільної освіти у центрах медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям, інших закладах охорони здоров’я може організовувати та надавати спеціально уповноважена державна установа, що діє відповідно до частини п’ятої статті 19 цього Закону та статті 77-1 Закону України "Про освіту", або інші заклади дошкільної освіти в установленому законодавством порядку. Особливості діяльності будинків дитини до їх перепрофілювання або припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України;

6) заклади дошкільної освіти (дитячі будинки) інтернатного типу за рішенням їх засновників реорганізовуються у центри соціальної підтримки дітей та сімей, заклади дошкільної освіти, інші заклади освіти чи соціального захисту після погодження проекту такого рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей;

7) протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом на базі санаторних закладів дошкільної освіти за рішенням їх засновників створюються інші комунальні заклади дошкільної освіти.

4. Внести зміни до таких законів України:

1) текст статті 62 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"Контроль за охороною здоров’я дітей та проведенням оздоровчих заходів у закладах освіти усіх типів, організаційно-правових форм та форм власності здійснюють органи та заклади охорони здоров’я разом із засновниками закладів освіти або уповноваженими ними органами (особами).

Громадський контроль здійснюють громадські об’єднання відповідно до закону";

2) у Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380 із наступними змінами):

частину першу статті 1 доповнити пунктами 8-1 і 25-1 такого змісту:

"8-1) здорове освітнє середовище - сукупність умов, заходів і правил у закладі освіти, що спрямовані на формування культури здорового способу життя (знань, навичок, здатності та усвідомленої потреби) в усіх учасників освітнього процесу і зміцнення здоров’я здобувачів освіти у безпечному освітньому середовищі, зокрема шляхом організації оптимального розподілу рухової активності, фізичних та інтелектуальних навантажень і відпочинку, психологічного та/або психолого-педагогічного супроводу, формування культури особистої гігієни, здорового харчування, безпекового, екологічного мислення та поведінки, у тому числі в інформаційному (зокрема цифровому) середовищі, культури діалогу та ненасильницької, безконфліктної комунікації, проведення профілактичних і просвітницьких заходів, застосування ергономічних підходів у створенні освітнього середовища";

"25-1) спеціальне освітнє середовище - сукупність спеціальних умов, форм, методів і засобів навчання та виховання (спеціального кадрового забезпечення та спеціальних дизайну, обладнання, допоміжного устаткування, програмного забезпечення, електронних додатків, техніки, літератури тощо), що створюються у спеціальних закладах освіти (спеціальних класах, групах) для уможливлення та/або полегшення здобуття освіти певними категоріями осіб з особливими освітніми потребами та спрямовані на забезпечення їхнього подальшого розвитку, навчання, соціалізації, самореалізації, праці та життя в інклюзивному (безбар’єрному) суспільстві";

частину першу статті 6 доповнити абзацом такого змісту:

"забезпечення та розвиток безпечного і здорового освітнього середовища в закладах освіти";

абзац восьмий частини другої статті 25 викласти в такій редакції:

"забезпечує та контролює створення у закладі освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища із забезпеченням універсального дизайну та розумного пристосування";

абзац дев’ятий частини третьої статті 26 викласти в такій редакції:

"створює у закладі освіти безпечне, здорове та інклюзивне чи спеціальне освітнє середовище із забезпеченням універсального дизайну та розумного пристосування";

абзац дев’ятий частини третьої статті 41 викласти в такій редакції:

"створення в закладі освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища із забезпеченням універсального дизайну та розумного пристосування";

абзац восьмий частини першої статті 53 викласти в такій редакції:

"безпечне, здорове та інклюзивне чи спеціальне освітнє середовище";

у статті 54:

абзац шістнадцятий частини першої викласти в такій редакції:

"працю у безпечному та здоровому освітньому середовищі";

абзац четвертий частини другої викласти в такій редакції:

"сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я, брати участь у забезпеченні та розвитку безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища";

частину третю статті 55 доповнити абзацом такого змісту:

"сприяти створенню та розвитку в закладі освіти безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища";

частину першу статті 63 після абзацу сімнадцятого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"затверджує положення про ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти;

затверджує положення про інклюзивно-ресурсний центр".

У зв’язку з цим абзац вісімнадцятий вважати абзацом двадцятим;

частину третю статті 79 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"здобуття дошкільної освіти".

У зв’язку з цим абзаци другий - дев’ятий вважати відповідно абзацами третім - десятим.

5. Кабінету Міністрів України:

1) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:

затвердити перелік обов’язкових заходів з охорони здоров’я вихованців закладів дошкільної освіти, що має враховувати особливості різних типів організації освітньої діяльності, визначених цим Законом, та включати вимоги до медичних кабінетів (або медичних осередків) та/або ізоляторів з орієнтовним переліком оснащення, лікарських засобів та виробів медичного призначення для надання домедичної та/або невідкладної медичної допомоги;

затвердити зміни до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики у суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти з урахуванням положень цього Закону та вимог законодавства у сфері охорони здоров’я;

затвердити державну програму адаптації приміщень діючих закладів дошкільної освіти до вимог цивільного захисту в умовах воєнного стану, зокрема створення захисних споруд (облаштування найпростіших укриттів) або споруд подвійного призначення;

затвердити зміни до державних будівельних норм і санітарного регламенту з урахуванням різних типів організації освітньої діяльності, визначених цим Законом, та нових потреб щодо забезпечення безпечного освітнього середовища, зокрема цивільного захисту;

затвердити державну кредитну програму під гарантії держави та/або державну програму надання грантів для створення захисних споруд (облаштування найпростіших укриттів) або споруд подвійного призначення в закладах освіти;

затвердити концепцію цифрової гігієни дітей дошкільного віку та план заходів щодо її реалізації;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

розробити з урахуванням принципів, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру", та затвердити процедуру (процедури) перевірки відповідності кандидатів на посади працівників закладів дошкільної освіти вимогам, визначеним частиною третьою статті 25 цього Закону;

внести на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо запровадження ефективних механізмів забезпечення пішої доступності закладів дошкільної освіти під час забудови територій, зокрема щодо заборони введення в експлуатацію багатоквартирних житлових будинків без попереднього або одночасного введення в експлуатацію закладів дошкільної освіти в межах пішої доступності, невідворотності відповідальності посадових осіб за введення в експлуатацію таких будинків без дотримання визначених законодавством норм пішої доступності закладів дошкільної освіти;

2) через один рік з дня набрання чинності цим Законом поінформувати Верховну Раду України про стан його виконання.

6. Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, забезпечити формування однакової цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг для закладів дошкільної освіти, що розташовані у межах однієї територіальної громади.

7. Органам місцевого самоврядування протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

затвердити місцеві програми адаптації приміщень закладів дошкільної освіти, що провадять освітню діяльність, до вимог цивільного захисту в умовах воєнного стану, зокрема створення захисних споруд (облаштування найпростіших укриттів) або споруд подвійного призначення.

Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

м. Київ
6 червня 2024 року
№ 3788-IX

 

 

 

Про дошкільну освіту
Закон України від 06.06.2024 № 3788-IX
Редакція від 01.01.2025, підстава —
4059-IX
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/3788-20

Законодавство України
станом на 26.11.2025
чинний

 


Публікації документа

  • Голос України від 06.07.2024 — № 74
  • Урядовий кур'єр від 19.07.2024 — № 146
  • Офіційний вісник України від 26.07.2024 — 2024 р., № 65, стаття 3895, код акта 125836/2024
  • Відомості Верховної Ради України від 29.10.2024 — 2024 р., № 42, стор. 2, стаття 258

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону дитинства

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3109-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 32, ст.232
№ 177-IV від 26.09.2002, ВВР, 2002, № 46, ст.347
№ 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86
№ 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250
№ 1410-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст.251
№ 2304-IV від 11.01.2005, ВВР, 2005, № 6, ст.144
№ 2353-IV від 18.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.191
№ 2414-IV від 03.02.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.202
№ 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267
№ 257-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.230
№ 1343-VI від 19.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст.550
№ 1397-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 41, ст.596
№ 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513
№ 2435-VI від 06.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.539
№ 3234-VI від 19.04.2011, ВВР, 2011, № 42, ст.433
№ 3525-VI від 16.06.2011, ВВР, 2012, № 4, ст.20
№ 4723-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.95
№ 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.549
№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80
№ 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693
№ 243-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.140
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40
№ 425-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.271
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50
№ 936-VIII від 26.01.2016, ВВР, 2016, № 10, ст.99
№ 1492-VIII від 07.09.2016, ВВР, 2016, № 43, ст.736 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року
№ 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51
№ 1838-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст.104
№ 2180-VIII від 07.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.445
№ 2229-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 5, ст.35
№ 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43
№ 2279-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.59
№ 2300-VIII від 27.02.2018, ВВР, 2018, № 14, ст.79
№ 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250
№ 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 1053-IX від 03.12.2020, ВВР, 2021, № 8, ст.59 - вводиться в дію з 30.06.2021
№ 1095-IX від 16.12.2020, ВВР, 2021, № 6, ст.50 - вводиться в дію з 31.03.2021
№ 1256-IX від 18.02.2021, ВВР, 2021, № 20, ст.187
№ 1822-IX від 21.10.2021, ВВР, 2022, № 1, ст.2
№ 1871-IX від 05.11.2021
№ 2153-IX від 24.03.2022
№ 2267-IX від 22.05.2022
№ 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120
№ 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225
№ 3265-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, № 87, ст.321
№ 3792-IX від 06.06.2024, ВВР, 2024, № 40, ст.253
№ 4073-IX від 20.11.2024
№ 4170-IX від 19.12.2024
№ 4438-IX від 14.05.2025
№ 4440-IX від 14.05.2025}

{Установити, що у 2016 році норми і положення абзацу п’ятого частини третьої статті 5, частин п’ятої, чотирнадцятої - шістнадцятої статті 19 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015}

{У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017}

{У тексті Закону слова "засоби масової інформації" та "електронні засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022}

{У тексті Закону слово "вади" у всіх відмінках замінено словом "порушення" у відповідному відмінку згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024}

Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

{Преамбула в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2180-VIII від 07.11.2017}

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;

дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;

забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2229-VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

булінг (цькування) - психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

програма для дитини або іншої особи, яка вчинила булінг (цькування), - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки особи, яка вчинила булінг (цькування), формування у неї нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

програма для дитини або іншої особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком, - комплекс заходів, спрямованих на позбавлення емоційної залежності, невпевненості у собі та формування у особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком, здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав;

дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;

{Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5290-VI від 18.09.2012, № 901-VIII від 23.12.2015, № 936-VIII від 26.01.2016, № 2443-VIII від 22.05.2018}

дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена, депортована або примусово переміщена, залучалася до участі у військових формуваннях, незаконно утримувалася, у тому числі в полоні, дитина, батьки (один із батьків), опікун, піклувальник, інший законний представник якої зникли безвісти за особливих обставин або померли (загинули) внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном, а також дитина, позбавлена батьківського піклування внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016; в редакції Закону № 4438-IX від 14.05.2025}

депортація дитини - переміщення дитини, із застосуванням або без застосування насильства, що здійснюється державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, шляхом виселення та/або вчинення інших примусових дій, у тому числі за відсутності усвідомленої згоди дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, та усвідомленої згоди батьків або інших законних представників дитини, щодо переміщення дитини з території України, на якій вона законно перебуває (перебувала), на територію держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, або на територію третіх країн, за відсутності підстав, що передбачені законами України та/або допускаються міжнародним правом;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4438-IX від 14.05.2025}

примусове переміщення дитини - переміщення дитини, із застосуванням або без застосування насильства, що здійснюється державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, шляхом виселення та/або вчинення інших примусових дій, у тому числі за відсутності усвідомленої згоди дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, та усвідомленої згоди батьків або інших законних представників дитини, щодо переміщення дитини у межах тимчасово окупованих територій України, за відсутності підстав, що передбачені законами України та/або допускаються міжнародним правом;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4438-IX від 14.05.2025}

дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-VIII від 07.12.2017}

дитина, розлучена із сім’єю, - дитина, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри або опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5290-VI від 18.09.2012}

безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання;

дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими порушеннями розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту;

дитина-біженець - дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

{Абзац статті 1 в редакції Закону № 177-IV від 26.09.2002}

дитина, яка потребує додаткового захисту, - дитина, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки вона була змушена прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок виникнення загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження, через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5290-VI від 18.09.2012}

діти, які потребують тимчасового захисту, - діти, які є іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5290-VI від 18.09.2012}

діти, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням, діти грудного віку та другого року життя, які входять до складу малозабезпечених сімей, діти грудного та раннього віку, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, або з числа внутрішньо переміщених осіб, або дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1822-IX від 21.10.2021}

неповна сім’я - сім’я, що складається з матері або батька і дитини (дітей);

багатодітна сім’я - сім’я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

{Абзац статті 1 в редакції Законів № 3525-VI від 16.06.2011, № 2745-VIII від 06.06.2019}

прийомна сім’я - сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання;

дитячий будинок сімейного типу - окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

колектив - група з двох або більше осіб, які об’єднані (організовані) відповідно до законодавства з метою здобуття освіти, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо та не перебувають між собою у трудових відносинах;

{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

контакт з дитиною - реалізація матір’ю, батьком, іншими членами сім’ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

{Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009}

Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства та його завдання

Законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правничої допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".

{Частина друга статті 3 в редакції Законів № 5477-VI від 06.11.2012, № 3022-IX від 10.04.2023}

У разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є дитиною, до встановлення віку такої особи їй надається захист, передбачений для дитини згідно з цим Законом та іншими актами законодавства.

{Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021}

Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

{Абзац третій статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2180-VIII від 07.11.2017}

проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, підтримки виробництва дитячого харчування, у тому числі первинного виробництва, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;

{Абзац четвертий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1822-IX від 21.10.2021}

встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди;

створення умов для забезпечення наявності на ринку в достатній кількості дитячого харчування, що відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, у тому числі шляхом запровадження пільгового кредитування та/або оподаткування операторів ринку харчових продуктів, митного та/або тарифного регулювання.

{Статтю 4 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 1822-IX від 21.10.2021}

Стаття 5. Організація охорони дитинства

Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.

Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

{Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:

{Абзац перший частини третьої статті 5 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015}

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;

{Абзац другий частини третьої статті 5 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

{Абзац третій частини третьої статті 5 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015}

вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

{Абзац четвертий частини третьої статті 5 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям";

{Абзац п'ятий частини третьої статті 5 в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015}

можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;

{Абзац шостий частини третьої статті 5 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім’ям з дітьми відповідно до законодавства;

контроль за дотриманням в ігрових залах, комп’ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;

{Частину третю статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 2304-IV від 11.01.2005}

вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:

подають Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення положень законодавства, які стосуються забезпечення захисту прав дітей;

подають висновки до проектів законодавчих актів із зазначених питань;

надають медіа, громадськості та особам чи органам, які займаються вирішенням питань захисту дітей, загальну інформацію про забезпечення захисту прав дітей.

{Частина четверта статті 5 в редакції Закону № 1397-VI від 21.05.2009}

У порядку, встановленому законодавством, трудові колективи, благодійні та інші громадські організації, фізичні особи можуть брати участь у забезпеченні реалізації заходів з охорони дитинства, поліпшення становища дітей, створення розвиненої системи сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та патронату над дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, розвитку послуг з підтримки батьків або осіб, які їх замінюють, заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, всебічного гармонійного культурного і фізичного розвитку дитини.

{Частина п'ята статті 5 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Держава сприяє трудовим колективам, громадським та благодійним організаціям, іншим об’єднанням громадян та фізичним особам у їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей, охорону їх прав та інтересів, заохочує розвиток усіх форм благодійності, патронату і спонсорства щодо дітей шляхом надання податкових, інвестиційних, митних, кредитних та тарифних пільг у порядку, встановленому законами України.

Розділ II
ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

Стаття 6. Право на життя та охорону здоров’я

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

З цією метою держава вживає заходів щодо:

зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води;

створення безпечних і здорових умов праці;

надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди;

забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров’я і здорового харчування дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування сім’ї та охорони репродуктивного здоров’я;

пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7. Право на ім’я та громадянство

Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України "Про громадянство України", іншими нормативно-правовими актами.

{Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1410-IV від 03.02.2004}

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, медіа, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, медіа та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

З метою реалізації цього права держава сприяє:

поширенню медіа матеріалів, корисних для розвитку дитини;

виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх видання;

міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел;

діяльності медіа, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин.

Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

{Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або інших законних представників дитини;

{Абзац другий частини другої статті 10 в редакції Закону № 2229-VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

{Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3109-III від 07.03.2002, № 2353-IV від 18.01.2005, № 5462-VI від 16.10.2012, № 2229-VIII від 07.12.2017, № 4073-IX від 20.11.2024}

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією Російської Федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

{Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3109-III від 07.03.2002, № 2353-IV від 18.01.2005, № 5462-VI від 16.10.2012, № 2229-VIII від 07.12.2017, № 4073-IX від 20.11.2024}

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Типова програма унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

{Частина шоста статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2229-VIII від 07.12.2017; в редакції Закону № 3792-IX від 06.06.2024}

Працівники закладів освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку, молодіжних центрів, дитячих та молодіжних громадських об’єднань, інших громадських об’єднань, що є суб’єктами молодіжної роботи, які контактують з дітьми, повинні бути ознайомлені з інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, у тому числі домашнього насильства, експлуатації, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною.

{Статтю 10 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021; в редакції Закону № 3792-IX від 06.06.2024}

Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, до штатів яких входять особи, які в своїй роботі контактують з дітьми, зобов’язана проводити їх періодичне інформування про захист дітей від усіх форм та видів насильства та експлуатації.

{Статтю 10 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

Порядок організації, планування і проведення зазначеного інформування та його періодичність визначаються Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 10 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021}

Заходи із запобігання та профілактики насильства включаються до цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей.

{Статтю 10 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021}

Забороняється працювати у контакті з дітьми особам, інформацію про яких внесено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

{Статтю 10 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021}

Стаття 10-1. Механізми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дитиною

Керівники та працівники закладів (установ), молодіжних центрів, дитячих та молодіжних громадських об’єднань, інших громадських об’єднань, що є суб’єктами молодіжної роботи, в яких у колективах перебувають діти, зобов’язані сформувати середовище, вільне від насильства та жорстокого поводження з дитиною.

Керівник закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти:

затверджує положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених Кабінетом Міністрів України, забезпечує його оприлюднення, обов’язкове ознайомлення з ним працівників та здійснює контроль за його виконанням;

розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі (установі), молодіжному центрі, дитячому та молодіжному громадському об’єднанні, іншому громадському об’єднанні, що є суб’єктом молодіжної роботи, протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей;

сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб.

Працівники закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти, у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною зобов’язані:

вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;

за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України;

повідомити керівника закладу (установи), молодіжного центру, дитячого та молодіжного громадського об’єднання, іншого громадського об’єднання, що є суб’єктом молодіжної роботи, в якому в колективах перебувають діти, та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитини, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження.

Суб’єктами, відповідальними за виконання програм для дітей та інших осіб, які вчинили булінг (цькування), та програм для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Суб’єкт, відповідальний за виконання програм, передбачених частиною четвертою цієї статті, організовує та забезпечує проходження таких програм особами, які вчинили булінг (цькування), а особами, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, - за їхньою згодою.

Формування та виконання програм, передбачених частиною четвертою цієї статті, для дітей здійснюються з урахуванням їхніх вікових та психологічних особливостей.

Виконання програм, передбачених частиною четвертою цієї статті, забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання.

Типові програми для дітей та інших осіб, які вчинили булінг (цькування), для дітей та інших осіб, які постраждали від булінгу (цькування) або стали його свідком, розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.

У випадках, передбачених законодавством, особу, яка вчинила булінг (цькування), за рішенням суду може бути направлено для проходження відповідної програми строком від одного до трьох місяців.

За відсутності судового рішення про направлення особи, яка вчинила булінг (цькування), для проходження відповідної програми така особа може пройти відповідну програму на добровільній основі, а діти віком до 16 років - за згодою батьків (інших законних представників дитини).

{Розділ II доповнено статтею 10-1 згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

Розділ III
ДИТИНА І СІМ’Я

Стаття 11. Дитина і сім’я

Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

{Частина третя статті 12 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

{Частина п'ята статті 12 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

{Статтю 12 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024}

Стаття 13. Державна допомога сім’ям з дітьми

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та іншими законами України.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.

Багатодітним сім’ям надаються такі пільги:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

{Статтю 13 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009}

Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, передбачені пунктами 1-3 частини третьої цієї статті, надаються багатодітним сім’ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

{Статтю 13 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009}

Дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, надаються пільги, передбачені частиною третьою, з урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.

{Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4723-VI від 17.05.2012}

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

{Пункт 4 частини шостої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1812-VIII від 17.01.2017}

5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".

{Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009}

Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009}

Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 13 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014}

Стаття 14. Розлучення дитини з сім’єю

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Стаття 15. Право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо

{Назва статті 15 в редакції Закону № 1397-VI від 21.05.2009}

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров’ю.

Стаття 16. Право дитини на контакт з батьками, іншими членами сім’ї та родичами, які проживають у різних державах

{Назва статті 16 в редакції Закону № 1397-VI від 21.05.2009}

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз’єднання сім’ї мають право на вільний в’їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом.

Батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

{Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009}

Стаття 16-1. Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт

Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом у кожному конкретному випадку.

Такими заходами і гарантіями є:

зобов’язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов’язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з’являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом;

заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;

реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави;

інші заходи, передбачені законом.

{Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009}

Стаття 17. Право дитини на майно

Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або інші законні представники не мають права без дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідно до закону, вчиняти від імені малолітньої дитини правочини, визначені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України.

{Частина третя статті 17 в редакції Законів № 3234-VI від 19.04.2011, № 1871-IX від 05.11.2021, № 3265-IX від 14.07.2023}

На вчинення неповнолітньою особою правочинів, передбачених частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, має бути одержана згода батьків або інших законних представників такої особи та дозвіл органу опіки та піклування відповідно до закону.

{Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3265-IX від 14.07.2023}

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

{Частина статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2435-VI від 06.07.2010}

Інші права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України.

{Частина шоста статті 17 в редакції Закону № 3265-IX від 14.07.2023}

Стаття 18. Право дитини на житло

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Розділ IV
ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту.

Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути фахову передвищу та вищу освіту в державних і комунальних закладах освіти на конкурсній основі.

{Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015; в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019}

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Учні державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави. Порядок забезпечення учнів державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів стипендією, організації харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I-III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", визначається Кабінетом Міністрів України.

{Частина п’ята статті 19 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть забезпечувати харчуванням учнів інших категорій та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

{Частина статті 19 в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014}

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за винятком тих, які мають порушення фізичного та розумового розвитку і не можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в загальноосвітніх школах.

Для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.

{Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Діти з інвалідністю та особи з інвалідністю з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства.

{Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Студентам, які є дітьми з інвалідністю та особами з інвалідністю I-III групи, студентам із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", включаючи студентів з багатодітних сімей, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.

{Частина статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1343-VI від 19.05.2009; в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019}

{Частину одинадцяту статті 19 виключено на підставі Закону № 911-VIII від 24.12.2015}

Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров’я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, здійснюють центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, охорони здоров’я.

{Частина статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій.

Держава забезпечує дітям осіб, визнаних постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій чи збройних конфліктів, а також дітям загиблих (померлих) осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.

{Статтю 19 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом № 425-VIII від 14.05.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1838-VIII від 07.02.2017, № 2443-VIII від 22.05.2018, № 2300-VIII від 27.02.2018, № 2745-VIII від 06.06.2019, № 2153-IX від 24.03.2022}

Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді:

{Абзац перший частини п’ятнадцятої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019}

повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;

соціальної стипендії;

безоплатного забезпечення підручниками;

безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;

{Абзац шостий частини п’ятнадцятої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019}

безоплатного проживання в гуртожитку;

інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 19 доповнено частиною п’ятнадцятою згідно із Законом № 425-VIII від 14.05.2015}

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 19 доповнено частиною шістнадцятою згідно із Законом № 425-VIII від 14.05.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2745-VIII від 06.06.2019}

Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової культури

З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях.

Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності кіно- та відеофільмів, теле- і радіопередач, виданню друкованих медіа, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію, а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей інформації.

Забороняється пропагування у медіа культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Стаття 20-1. Особливості перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування

Діти віком до 16 років з двадцять другої до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини або особи, яка її супроводжує і несе за неї персональну відповідальність.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів щодо недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Власники закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.

{Закон доповнено статтею 20-1 згідно із Законом № 243-VII від 16.05.2013}

Стаття 21. Дитина і праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю.

Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.

{Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005}

До найгірших форм дитячої праці належать:

усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;

робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

{Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005}

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам.

Участь у трудовій діяльності дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України.

Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю

Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.

Стаття 23. Право на об’єднання в дитячі та молодіжні організації

Діти мають право на об’єднання в самостійні дитячі та молодіжні громадські організації за умови, що їх діяльність не суперечить Конституції України та законам України, не порушує громадський порядок і безпеку держави, права і свободи інших осіб, не шкодить моралі та здоров’ю дітей та інших громадян.

Дитячі громадські організації можуть створювати свої об’єднання, встановлювати контакти з дитячими громадськими організаціями інших країн, вступати до міжнародних дитячих об’єднань.

Створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають допомогу дитячим організаціям та об’єднанням, сприяють їх роботі.

Розділ V
ДІТИ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВИ

{Назва розділу V в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Стаття 23-1. Захист прав та інтересів дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб’єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

{Частина друга статті 23-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2229-VIII від 07.12.2017}

У разі якщо у зв’язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов’язані в максимально короткий термін запропонувати сім’ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

{Розділ V доповнено статтею 23-1 згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

Стаття 24. Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та безпритульних дітей

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава.

Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються в притулках для дітей служб у справах дітей, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, сім’ях патронатних вихователів, у яких створюються належні житлово-побутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім’ї або влаштування в сімейні форми виховання, надається правова, психологічна, медична та інша допомога таким дітям.

{Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані на усиновлення або влаштовані на виховання в сім’ї громадян (під опіку чи піклування, в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки-інтернати на повне державне утримання. Таким дітям створюються необхідні умови для всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

{Частина третя статті 24 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліцейські, працівники відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов’язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.

{Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015}

Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.

Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім’ї громадян України.

{Частина сьома статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, не може здійснюватися іноземцем, який не перебуває в шлюбі, за винятком, коли іноземець є родичем дитини.

{Статтю 24 доповнено частиною згідно із Законом № 257-VI від 10.04.2008}

Переважне право серед інших іноземців на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають громадяни держав, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

{Частина дев’ята статті 24 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012}

Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання в сім’ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

{Частина статті 24 в редакції Закону № 2414-IV від 03.02.2005}

Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Працівники закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які здійснюють виховні функції, в разі вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням зазначеної роботи, притягаються до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому законом.

Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в прийомних сім’ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб або інші уповноважені органи.

{Частина статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3109-III від 07.03.2002, № 2353-IV від 18.01.2005, № 5462-VI від 16.10.2012,№ 4073-IX від 20.11.2024}

Стаття 25. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2394-VI від 01.07.2010}

Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

{Частина четверта статті 25 в редакції Закону № 2394-VI від 01.07.2010}

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання в них таких дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або забезпечуються позачергово соціальним житлом за місцем їх перебування на соціальному квартирному обліку.

{Статтю 25 доповнено частиною згідно із Законом № 2394-VI від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2279-VIII від 08.02.2018; в редакції Закону № 1095-IX від 16.12.2020 - вводиться в дію з 31.03.2021}

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, на позачергове отримання соціального житла за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.

{Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1095-IX від 16.12.2020 - вводиться в дію з 31.03.2021}

Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім’ях у порядку, встановленому законодавством України.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

{Дію частини статті 25 зупинено на 2003 рік згідно із Законом № 380-IV від 26.12.2002; дію частини статті 25 зупинено на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003; в редакції Закону № 2505-IV від 25.03.2005}

{Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені частиною статті 25 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом № 1344-IV від 27.11.2003}

Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах.

Стаття 26. Захист прав дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку

Дискримінація дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку забороняється.

Держава сприяє створенню дітям з інвалідністю та дітям з порушеннями розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини з інвалідністю чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Дітям з інвалідністю та дітям з порушеннями розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.

З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями фізичного розвитку до об’єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об’єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

{Частина четверта статті 26 в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017}

Діти з інвалідністю мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства.

{Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005}

Діти з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право користуватися таким автотранспортним засобом, за наявності права на керування транспортним засобом відповідної категорії, набуває один із повнолітніх членів сім’ї, в якій виховується дитина з інвалідністю.

{Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законом № 2414-IV від 03.02.2005; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024}

Діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім’ях піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом у порядку, встановленому статтею 33 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

{Частина сьома статті 26 в редакції Законів № 2394-VI від 01.07.2010, № 2249-VIII від 19.12.2017}

Стаття 27. Заклади для дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку

Для дітей з інвалідністю та дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати), будинки-інтернати для дітей з інвалідністю, дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. При направленні дітей до таких закладів останні мають обиратися з урахуванням принципу їх максимальної територіальної наближеності до місця проживання батьків або осіб, що їх замінюють.

Кошти на фінансування будівництва та утримання закладів для дітей з інвалідністю і дітей з порушеннями розумового або фізичного розвитку в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах виділяються окремою статтею.

Стаття 28. Захист дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф

Дітям, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, держава забезпечує всебічну підтримку. В порядку, встановленому законодавством, їм гарантується першочергове і невідкладне відселення з небезпечної зони, надання кваліфікованої безоплатної медичної допомоги, пенсійного, соціального та іншого забезпечення, компенсацій за втрачене або пошкоджене майно та житло, вживаються заходи щодо сприяння возз’єднанню з членами сім’ї.

Стаття 29. Державна допомога дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією, та дітям, хворим на інші невиліковні та тяжкі хвороби

Дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією (ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД), гарантується державна допомога в порядку та обсягах, визначених Законом України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення".

Діти, хворі на інші невиліковні та тяжкі хвороби, мають право на державну допомогу в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 30. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах

Участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, включаючи вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання дітей з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, залучення та/або втягування дітей до не передбачених законами України воєнізованих чи збройних формувань, пропаганда війни забороняються.

Держава вживає всіх можливих заходів для запобігання вербуванню та використанню дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, виявлення завербованих дітей та звільнення їх від військової служби.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, забезпечує проведення широкої інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо захисту дітей від участі у воєнних діях і збройних конфліктах, заохочує суспільство, громадські об’єднання та неурядові організації, медіа до просвітницької роботи серед дітей, їхніх батьків, інших законних представників.

Особи, винні у порушенні вимог частини першої цієї статті, несуть кримінальну відповідальність, встановлену законом.

{Стаття 30 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Стаття 30-1. Захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів

Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з незаконного утримання, у тому числі з полону, повернення на підконтрольну Україні територію депортованих, примусово переміщених дітей. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.

{Частина перша статті 30-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4438-IX від 14.05.2025}

Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами.

У разі переміщення, у тому числі за кордон з метою евакуації під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні, дітей, зарахованих/влаштованих на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, влаштованих у сім’ю патронатних вихователів, керівники відповідних закладів, уповноважені ними працівники або інші особи, призначені органом опіки та піклування чи військовою адміністрацією/військово-цивільною адміністрацією за місцем розташування закладу, зокрема у разі усунення керівника або уповноваженого ним працівника від виконання обов’язків чи відсутності керівника або уповноваженого ним працівника, патронатні вихователі є законними представниками таких дітей (крім повноважень щодо вчинення від імені та в інтересах дитини правочинів, пов’язаних із житловими та майновими правами, надання згоди на усиновлення та зміну громадянства дитини) до повернення такої дитини в Україну або до її возз’єднання з сім’єю.

{Статтю 30-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2267-IX від 22.05.2022}

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, здійснює заходи, спрямовані на возз’єднання дитини з сім’єю. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, здійснює заходи з встановлення місцезнаходження членів сім’ї дитини, сприяє пошукам, що здійснюються членами сім’ї, громадськими, благодійними, волонтерськими, гуманітарними організаціями та фондами, що беруть участь у возз’єднанні сімей.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, створюють умови для реабілітації у сфері охорони здоров’я, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.

{Частина статті 30-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021}

Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем звернення або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування. Порядок та умови надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

{Частина сьома статті 30-1 в редакції Закону № 4440-IX від 14.05.2025}

Порядок виявлення, повернення, забезпечення супроводу та реінтеграції дітей, депортованих або примусово переміщених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 30-1 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 4438-IX від 14.05.2025}

{Розділ V доповнено статтею 30-1 згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}

Стаття 30-2. Захист дітей, які постраждали від сексуального насильства або стали його свідками (очевидцями)

Держава здійснює захист дітей від сексуального насильства (у тому числі від сексуальної експлуатації та вчиненого з боку батьків або осіб, які їх замінюють), а також дітей, які постраждали від такого насильства або стали його свідками (очевидцями).

Виявлення дітей, які постраждали від сексуального насильства, приймання та розгляд звернень і повідомлень про вчинення сексуального насильства стосовно дітей, організація надання таким дітям медичної, соціальної, психологічної допомоги здійснюються згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, Міністерство внутрішніх справ України спільним актом затверджують порядок виявлення ознак сексуального насильства стосовно дітей, проведення опитування дитини, яка постраждала від сексуального насильства або стала його свідком (очевидцем), із застосуванням дружньої до дитини методики.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, створюють умови та забезпечують надання медичної і психологічної допомоги та необхідних реабілітаційних заходів дітям, які постраждали від сексуального насильства або стали його свідками (очевидцями).

Організація функціонування, кадрове, методичне і матеріально-технічне забезпечення спеціального приміщення, передбаченого для опитування (допиту) дитини, яка постраждала від сексуального насильства або стала його свідком (очевидцем), із застосуванням дружньої до дитини методики, здійснюється спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб, що утворюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

{Закон доповнено статтею 30-2 згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021}

Стаття 31. Захист дітей-біженців та дітей, які потребують додаткового або тимчасового захисту

Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітей-біженців та дітей, які потребують додаткового або тимчасового захисту на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) сприяє розшуку батьків або інших законних представників дітей-біженців та дітей, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розлучених із сім’ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім’ї.

{Частина друга статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітей-біженців та дітей, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розлучених із сім’ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітям-біженцям та дітям, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розлученим із сім’ями, у реалізації їхніх прав.

{Стаття 31 в редакції Законів № 177-IV від 26.09.2002, № 5290-VI від 18.09.2012}

Стаття 32. Захист дитини від незаконного переміщення

У порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для недопущення незаконного переміщення, вивезення та неповернення дітей з-за кордону, їх викрадення, торгівлі дітьми.

Держава вживає всіх необхідних та можливих заходів для розшуку та повернення в Україну дітей, які були незаконно вивезені за кордон, а також для повернення на підконтрольну Україні територію депортованих, примусово переміщених дітей.

{Частина друга статті 32 в редакції Закону № 4438-IX від 14.05.2025}

{Текст статті 32 в редакції Закону № 936-VIII від 26.01.2016}

Стаття 33. Захист прав дитини на особисту свободу

Право дитини на особисту свободу охороняється законом.

Затримання та арешт неповнолітніх застосовується як винятковий захід і тільки у випадках та порядку, встановлених законом. Про затримання дитини відповідні органи негайно повідомляють батьків чи осіб, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Забороняється утримання дитини в одному приміщенні з дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

Порядок притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, відбування ними покарання і застосування до них пробації встановлюється законом.

{Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016}

Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання своєї вини.

Примусові заходи виховного характеру за вчинення дитиною кримінального правопорушення або в інших передбачених законом випадках застосовуються до неї лише судом.

{Частина п'ята статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}

Стаття 34. Захист прав дитини в спеціальних навчально-виховних закладах для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання

Неповнолітні правопорушники, які потребують особливих умов виховання, в порядку, встановленому законом, направляються до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації.

Неповнолітні, які вживають алкоголь, наркотики, та неповнолітні, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації, в порядку, встановленому законом, направляються до центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.

Дітям, які перебувають у зазначених закладах, гарантується право на гуманне ставлення з боку оточуючих, на охорону здоров’я, отримання базової освіти і професійної підготовки, побачення з батьками або особами, які їх замінюють, відпустку, листування, на отримання передач, посилок від батьків, гуманітарних, благодійних та інших громадських організацій, які виявили бажання допомогти їм, у порядку, встановленому законодавством України.

Розділ V-1
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИТЯЧИМ ХАРЧУВАННЯМ ДІТЕЙ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА БЕЗОПЛАТНЕ АБО ПІЛЬГОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИТЯЧИМ ХАРЧУВАННЯМ

Стаття 34-1. Забезпечення дитячим харчуванням дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням

Забезпечення дитячим харчуванням дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням, крім випадку, якщо такі діти забезпечуються безоплатним або пільговим харчуванням у закладах дошкільної освіти, здійснюється шляхом формування наборів дитячого харчування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення дитячим харчуванням дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Кабінет Міністрів України щороку при формуванні Державного бюджету України передбачає видатки на безоплатне і пільгове забезпечення дитячим харчуванням дітей відповідно до цього Закону.

Органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення про додаткове забезпечення дитячим харчуванням дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням.

Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати батьків та інших законних представників дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням, про порядок забезпечення таким харчуванням.

Контроль за дотриманням порядку забезпечення дитячим харчуванням дітей, які мають право на безоплатне або пільгове забезпечення дитячим харчуванням, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

{Закон доповнено розділом V-1 згідно із Законом № 1822-IX від 21.10.2021}

Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про охорону дитинства

Особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 36. Участь України у міжнародному співробітництві з охорони дитинства

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони дитинства та захисту законних прав дитини відповідно до норм міжнародного права.

У порядку, встановленому законом, Україна укладає з іноземними державами договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, з питань правового захисту дітей - громадян України, усиновлених іноземцями, та здійснення контролю за умовами утримання та виховання таких дітей у сім’ях іноземців.

{Частина друга статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

Стаття 37. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про охорону дитинства, застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають вимогам цього Закону.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
26 квітня 2001 року
№ 2402-III

 

 

 

Про охорону дитинства
Закон України від 26.04.2001 № 2402-III
Редакція від 06.07.2025, підстава —
4440-IX
Постійна адреса:
https://zakon.rada.gov.ua/go/2402-14

Законодавство України
станом на 26.11.2025
чинний

 


Публікації документа

  • Голос України від 06.06.2001 — № 98
  • Урядовий кур'єр від 06.06.2001 — № 98
  • Офіційний вісник України від 15.06.2001 — 2001 р., № 22, стор. 4, стаття 981, код акта 18992/2001
  • Відомості Верховної Ради України від 27.07.2001 — 2001 р., № 30, стаття 142

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони

здоров’я України

24.03.2016 № 234

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 квітня 2016 р.

за № 563/28693

САНІТАРНИЙ РЕГЛАМЕНТ

для дошкільних навчальних закладів

І. Загальні положення

1. Цей санітарний регламент (далі - Регламент) визначає санітарно-епідеміологічні вимоги до

дошкільних навчальних закладів усіх форм власності (створених у тому числі в житлових та

нежитлових приміщеннях), виконання яких дозволяє створити нешкідливі умови розвитку,

виховання, навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення

здоров’я дітей.

2. Використання території, будівель, приміщень, споруд, обладнання дошкільних навчальних

закладів іншими юридичними та фізичними особами з метою, що не пов`язана з навчально-

виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється.

3. Виробники та/або постачальники харчових продуктів, питної води (у тому числі

фасованої), нового ігрового і спортивного/фізкультурного обладнання, меблів, засобів

навчання, комп’ютерної техніки, іграшок (ігор), поліграфічної продукції, предметів дитячої

гігієни, мийних та дезінфекційних засобів повинні інформувати про ризики, які може

становити ця продукція, або їх відсутність.

4. Засновник (власник) та керівник дошкільного навчального закладу є відповідальними за

дотримання вимог цього Регламенту.

5. З метою створення умов для впровадження інклюзивної форми освіти будинки та споруди

дошкільних навчальних закладів або будинки та споруди, у яких вони розміщені, повинні

відповідати положенням ДБН В.2.2-13-2003 «Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-

оздоровчі споруди»; ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних

закладів»; ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для

маломобільних груп населення».

II. Санітарно-гігієнічні вимоги до улаштування території

1. Обладнання території дошкільного навчального закладу (груп) повинно бути справним.

Територія повинна бути освітлена відповідно до діючих норм (не менше 10 лк на рівні землі

в темну пору доби).

2. Для озеленення території дошкільних навчальних закладів забороняється використовувати

дерева, кущі, рослини з колючками (біла акація, глід, шипшина тощо), отруйними плодами

та рослини згідно з Переліком рослин, дерев, кущів з колючками, отруйними плодами,

наведеним у додатку 1 до Регламенту.

3. Пісочниці на групових майданчиках повинні бути огороджені бортиками. На ніч пісочниці

необхідно закривати.

Заміна піску проводиться не рідше одного разу на рік. Щоденно перед грою пісок

перемішується і злегка зволожується, перекопується. У міру забруднення пісок замінюється

на чистий.

У теплу пору року, з квітня по жовтень, 2 рази впродовж всього періоду засновник (власник)

організовує лабораторні дослідження піску на наявність яєць гельмінтів.

4. Для загартовування дітей та організації ігор з водою допускається організовувати

облаштування плескальних басейнів глибиною 0,25 м (з підводом водопровідної води та

відводом стічних вод до каналізації).У плескальних басейнах вода замінюється кожного дня. Басейн після спускання води

миється проточною водою, а 1 раз на тиждень - з використанням мийних і дезінфекційних

засобів.

5. На території дошкільного навчального закладу допускається обладнання теплиці та

вольєра для тварин, які розташовуються на відстані не менше 25 м від будівлі дошкільного

навчального закладу та найближчих житлових будинків.

У дошкільних навчальних закладах можливе обладнання ділянки для рослин, зокрема

овочевих і плодово-ягідних культур. Застосування пестицидів та агрохімікатів у дошкільних

навчальних закладах, у тому числі на земельній ділянці, забороняється.

6. Санітарне очищення території дошкільних навчальних закладів повинно здійснюватись

згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил утримання територій населених

місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011

року № 145, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2011 року за №

457/19195.

Територія підлягає прибиранню 2 рази на день, у тому числі вранці за 1-2 години до приходу

дітей, та у разі забруднення (за умови відсутності дітей на ігрових майданчиках). Влітку

прибирання необхідно супроводжувати поливом зі шланга (2 рази на день) і миттям підлоги

тіньових навісів. Восени проводиться очищення території від листя, сухої трави, взимку - від

снігу та криги. У дошкільному навчальному закладі спалювання сміття і листя заборонено.

Взимку і навесні, за відсутності дітей, з даху будівлі необхідно збивати бурульки та у разі

очевидної небезпеки зсуву згрібати сніг. У разі неможливості термінової ліквідації загрози

небезпечні місця огороджуються та вживаються заходи щодо недопущення до них дітей.

III. Гігієнічні вимоги до будівель та приміщень дошкільних навчальних закладів

1. У будівлі дошкільного навчального закладу та на території земельної ділянки необхідно

дотримуватися принципів раціонального розміщення приміщень, максимально уникаючи

контакту між різними групами та адміністративно-господарськими приміщеннями.

Забороняється винесення групових майданчиків на дахи дошкільних навчальних закладів або

будівель, до яких вони добудовані.

При розміщенні дошкільного навчального закладу на радононебезпечних ділянках на

першому поверсі можуть розташовуватися службово-побутові, медичні приміщення,

харчоблок, пральня тощо. Недоцільним є розміщення приміщень для дітей на першому

поверсі. При цьому необхідно посилювати герметизацію перекриття над підвалом.

2. Бажано обладнання будівель дошкільних навчальних закладів окремими входами:

загальним; для раннього віку; дошкільного віку; для харчоблоку, ізолятора, пральні.

3. Групові осередки для дітей раннього віку доцільно розташовувати на першому поверсі та

забезпечувати окремими входами. У приймальні першої групи раннього віку (від 1-го до 2-х

років) виділяється за потреби місце для роздягання батьків і місце для грудного годування

дітей матерями.

4. У туалетних приміщеннях недоцільно улаштовувати сходинки, пороги або будь-які

перепади рівнів підлоги. Ванно-душову кімнату у групах цілодобового перебування дітей у

дошкільних навчальних закладах та у дитячих будинках необхідно відокремлювати

вологонепроникною перегородкою в окреме приміщення.

Бажана наявність окремих туалетних приміщень для хлопчиків та дівчат.

5. У дошкільних навчальних закладах допускається додаткове обладнання стоматологічного

кабінету, фітокімнати, кабінету лікувальної фізкультури. Перелік оснащення медичного

кабінету дошкільного навчального закладу затверджений наказом Міністерства охорони

здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30 серпня 2005 року № 432/496,

зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за № 1091/11371.

6. Для прання, сушіння та прасування білизни, рушників тощо у дошкільних навчальних

закладах передбачаються відповідні приміщення. Прання та прасування особистих речей

персоналу у дошкільному навчальному закладі забороняються.

У разі відсутності власної пральні прання білизни може здійснюватись іншими пральнями, за

винятком пралень, що обслуговують інфекційні заклади охорони здоров'я, об’єкти хімічної

та іншої небезпечної промисловості.7. Підлога у приміщеннях групових (житлових) осередків повинна мати вологостійкість,

низьку теплопровідність, стійкість до мийних і дезінфекційних засобів та бути неслизькою.

Допускається влаштування безпечних систем підігріву.

Підлога у харчоблоках, пральнях, туалетних, ванно-душових, душових повинна мати ухил у

каналізацію (зливні трапи з нахилом підлоги до отвору трапу не менше 0,03 %) або інші

технологічні рішення, які дозволяють забезпечити чистоту приміщень. Отвори трапу мають

бути закриті решітками.

8. Матеріали, що використовуються для влаштування, оздоблення дошкільних навчальних

закладів, повинні бути безпечними.

IV. Санітарно-гігієнічні вимоги до освітлення

1. Основні приміщення дошкільних навчальних закладів (групові (житлові) осередки,

медичні кабінети, приймально-карантинні відділення, зали для музичних та фізкультурних

занять, кабінети для роботи з комп`ютерами та технічними засобами навчання тощо) повинні

мати природне освітлення.

Доцільна тривалість інсоляції зазначених приміщень - не менше 3 годин на день.

Мінімальний коефіцієнт природної освітленості приміщень (далі - КПО) має становити не

менше 1,5 %.

Без природного освітлення можуть функціонувати буфетні, роздягальні, комори, включаючи

комори для чистої білизни (за наявності у будинку каштелянської), душові при ізоляторі та

басейні, туалети та інші технічні приміщення.

2. Для захисту від прямих променів сонця, запобігання перегріванню приміщень, у яких

перебувають діти, необхідно передбачати жалюзі, козирки, штори або інші види захисту.

Штори на вікнах групових приміщень не повинні зменшувати рівень природного освітлення

та інсоляції. При розміщенні над вікнами основних приміщень дошкільного навчального

закладу ламбрекенів не допускається їх звисання нижче верхнього краю вікна. Закривання

вікон шторами допускається під час сну дітей, використання телевізора тощо.

3. При висаджуванні рослин слід запобігати затіненню приміщень. Густі крони дерев

підлягають своєчасному розрідженню, що запобігатиме погіршенню показників природного

освітлення. Щороку необхідно проводити декоративну обрізку кущів, вирубку сухих і

низьких гілок та молодої порослі дерев.

4. Мити вікна необхідно регулярно, не рідше 3 разів на рік та у разі забруднення. Вікна не

дозволяється затіняти кімнатними рослинами, що в'ються, а також рослинами великих

розмірів. Рослини дозволяється розміщувати у підвісних вазонах на стінах приміщень або в

кутах приміщень на підставках висотою до 70 см, що можна переміщувати.

5. Джерела штучного освітлення повинні забезпечувати достатнє та рівномірне освітлення

всіх приміщень.

Під час проведення занять в умовах недостатності природного освітлення необхідно

використовувати джерела штучного освітлення.

Нормативи штучної освітленості основних приміщень наведено у додатку 2 до Регламенту.

Як джерела освітлення використовуються лампи типу ЛБ (білого кольору), ТБС (тепло-

білого світла). Застосування ксенонових ламп не допускається.

Світильники з люмінесцентними лампами повинні забезпечувати розсіяне світло, а з

лампами розжарювання - повністю відбите світло (наприклад з використанням плафонів, що

перешкоджають засліпленню). При використанні ламп розжарювання рівень освітленості має

бути не менше 200 лк.

Недоцільним є одночасне використання в одному приміщенні люмінесцентних ламп і ламп

розжарювання, а також використання ламп ЛД (люмінесцентного денного світла).

Світильники на стелі групових, ігрових, приймальних, роздягальних приміщень, у залах для

занять музикою, фізичною культурою розміщують рівномірно. Світильники, що можуть

пошкодитися, повинні мати захисну арматуру. В ігрових необхідно передбачити окреме

вмикання кожного ряду світильників, що розташовані паралельно вікнам.

6. Електричні розетки та вимикачі не бажано встановлювати на висоті менше 1,8 м від

підлоги, при цьому у приміщеннях із перебуванням дітей необхідно передбачити

встановлення розеток, що закриваються.У залах для занять фізичною культурою на світильниках та вікнах повинні бути захисні

засоби.

7. Лампи, що перегоріли, підлягають своєчасній заміні. Також заміні підлягають

люмінесцентні лампи, які під час роботи створюють шум, миготіння та стробоскопічний

ефект. Несправні, перегорілі люмінесцентні лампи збирають у спеціальну тару - герметично

закриті металеві ємності, контейнери, які зберігають у спеціально відведених ізольованих

технічних приміщеннях, стіни, стеля та підлога яких не межують із приміщеннями групових

осередків. При цьому доступ до такого технічного приміщення повинен мати лише

спеціально призначений працівник дошкільного навчального закладу. При накопиченні

чотирьох і більше перегорілих люмінесцентних ламп їх вивозять із дошкільного навчального

закладу відповідно до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених

постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070. Зберігання

перегорілих люмінесцентних ламп у будівлі закладу довше 2-х місяців не допускається.

8. Не дозволяється розміщення світильників над плитами, технологічним обладнанням,

виробничими столами харчоблоків. Світильники (крім світлодіодних) у харчоблоці повинні

мати захисну арматуру.

9. Лабораторний контроль рівня освітленості у дошкільних навчальних закладах

організовується засновником не рідше одного разу на рік (не менше 3 вимірів у 3-5

приміщеннях).

V. Вимоги щодо водопостачання, водовідведення та опалення

1. Вода, що постачається у дошкільний навчальний заклад, повинна відповідати

вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної,

призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом

Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у

Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747 (далі - ДСанПіН 2.2.4-171-

10).

2. Дошкільні навчальні заклади обладнуються мережами господарсько-питного

водопостачання, мережами каналізації, водостоку, опалення, вентиляції. Гарячою проточною

водою дошкільні заклади повинні бути забезпечені впродовж усього року.

У випадку відсутності в населеному пункті централізованих мереж водопроводу і каналізації

для дошкільного навчального закладу необхідно передбачити водопостачання від

артезіанської свердловини з подачею води до приміщень дошкільного навчального закладу

та обладнання внутрішньої каналізаційної мережі з відведенням стоків на місцеві очисні

споруди.

У сільських населених пунктах при відсутності централізованого водопостачання

допускається також використання громадських свердловин, колодязів, каптажів у разі

підтвердженння безпечності питної води.

3. Холодною і гарячою проточною водою повинні бути забезпечені групові (житлові)

осередки, кімната природи, їдальня, буфетні, медичні приміщення, пральня, ванно-душові,

туалетні кімнати, зали басейнів тощо з установленням кранів-змішувачів. Забороняється

використовувати гарячу воду із системи водяного опалення для будь-яких цілей.

На випадок перебоїв у постачанні гарячої проточної води необхідно передбачати резервне

гаряче водопостачання.

Допускається обладнання приймальних і роздягальних спеціальними шафами для сушіння.

4. Температура гарячої води, що подається до приміщень дошкільних навчальних закладів,

повинна бути не нижче 37 °С та не вище 60 °С.

5. Організація питного режиму повинна сприяти оптимальному задоволенню потреб дітей у

безпечній та якісній воді. Кожна дитина за потреби повинна отримати кип’ячену або

фасовану воду в індивідуальній чашці.

Фасована негазована вода промислового виробництва, а також вода з установок із дозованим

розливом негазованої фасованої питної води повинні відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.4-

171-10.

При використанні установок із дозованим розливом негазованої фасованої води заміна

ємності повинна здійснюватися не рідше одного разу на 2 тижні.6. У харчоблоці в місцях приєднання ванн до каналізаційної мережі бажано улаштувати

повітряний розрив не менше 20 мм від верху приймальної воронки.

При проведенні стояків побутової каналізації через приміщення дошкільного навчального

закладу передбачається їх закриття оштукатуреними коробами та забезпечення

устаткуванням для ревізії.

Забороняється проведення стояків побутової каналізації через виробничі приміщення

харчоблоку.

7. Дошкільні навчальні заклади повинні мати централізовану систему теплопостачання або

безпечну автономну систему теплопостачання, які спроможні забезпечити оптимальні

показники мікроклімату.

За умови організації автономного гарячого водопостачання наявність циркуляційного

контуру або іншого обладнання, що забезпечить стабільну температуру води на момент

відкриття крана в будь-якій точці розбору, є обов’язковим.

В одноповерхових дошкільних закладах місткістю до 50 місць, що розташовані в сільській

місцевості, допускається пічне опалення. Пічні отвори з герметичними дверцятами

необхідно розміщувати тільки у коридорах. Пічки потрібно топити за відсутності дітей і

закінчувати не пізніше ніж за 2 години до приходу дітей.

Лабораторний контроль за вмістом окису вуглецю в повітрі приміщень дошкільних

навчальних закладів з пічним опаленням організовується засновником двічі впродовж

опалювального сезону.

В основних приміщеннях дошкільного навчального закладу вміст СО2 повинен бути не

більше 0,07%, запиленість - 1,75 млн пилинок у 1 м-3 повітря, окислюваність повітря - 6-9 мг

О2 в 1 м-3, кількість мікроорганізмів - 4000 в 1 м-3 повітря взимку, граничнодопустима

концентрація (далі - ГДК) аміаку - 0,1 мг/м-3, фенолу - 0,006 мг/м-3, формальдегіду - 0,003

мг/м-3

.

8. У дошкільних закладах доцільним є встановлення регуляторів інтенсивності нагріву

опалювальних приладів. Для запобігання опікам і травмам у дітей опалювальні прилади

повинні бути огороджені дерев`яними решітками (або металевими за умови безпечної

температури), що періодично знімаються під час прибирання. Забороняється огородження

опалювальних приладів дерев’яно-стружковими і дерев’яно-волокнистими плитами та

використання огорожі з полімерних матеріалів.

VI. Повітряно-тепловий режим

1. Оптимальною температурою у групових осередках дошкільних навчальних закладів

є +19-23 °С. У приміщеннях басейну - +29-30 °С. У залах для занять музикою та

фізичною культурою +18-19 °С. У теплих переходах - не менше +15 °С.

У приміщеннях, що займають кутове положення або знаходяться в торці будівлі дошкільного

навчального закладу, температура повітря повинна бути не менше +21 °С.

Кімнатні термометри мають бути розміщені на внутрішній поверхні кожного приміщення, де

перебувають діти, на рівні 0,8-1,2 м від підлоги залежно від зросту дітей.

2. Природна вентиляція приміщень дошкільних навчальних закладів здійснюється через

вентиляційні канали. Окремі системи вентиляції повинні бути в харчоблоці, ізоляторі,

роздягальнях, туалетних кімнатах.

За відсутності дітей приміщення дошкільних навчальних закладів повинні періодично

провітрюватися. Ефективним є наскрізне або кутове провітрювання. Забороняється

провітрювання через туалетні кімнати. Тривалість провітрювання залежить від температури

зовнішнього повітря, напрямку вітру та ефективності роботи опалювальної системи.

Наскрізне провітрювання має проводитися кожні 1,5-2 години з тривалістю не менше 10

хвилин. У спальнях наскрізне провітрювання здійснюється до та після сну дітей.

3. У холодну пору року провітрювання повинно бути закінчене не пізніше ніж за 30 хвилин

до приходу дітей із занять або з прогулянки і за 30 хвилин до сну. Під час сну може бути

забезпечено доступ свіжого повітря з одного боку приміщення, але за 30 хвилин до підйому

дітей його припиняють. Після короткочасних провітрювань допускається зниження

температури повітря у групових осередках до +19 °С для дітей 4-5 років і до +18 °С для

дітей старше 5 років.У теплу пору року в приміщеннях із постійним перебуванням дітей забезпечується широкий

доступ свіжого повітря, а саме через однобічну аерацію приміщень у присутності дітей.

Денний і нічний сон має бути при відкритих вікнах, фрамугах, кватирках за відсутності

протягів.

4. Відносна вологість повітря в приміщеннях, де перебувають діти, повинна бути в межах 40-

60 %.

5. При вході до дошкільного навчального закладу необхідно розміщувати термометр для

контролю за температурою повітря на вулиці. Прогулянки на відкритому повітрі повинні

проводитися не рідше 2 разів на день. Оптимальний час перебування на відкритому повітрі -

3,5-4 години на день з достатньою руховою активністю. Основними причинами скорочення

тривалості перебування на свіжому повітрі є погіршення самопочуття, порушення стану

здоров`я дітей, ускладнення метеоумов.

6. Прогулянки на вулиці дозволяється проводити при температурі повітря не нижче -16 °С.

7. Влітку під час прогулянок діти повинні мати головні убори. Для запобігання перегріванню

на сонці частину прогулянки необхідно проводити в тіні дерев і під тіньовими навісами.

Прогулянки влітку за відсутності вітру бажано супроводжувати водними процедурами,

іграми з водою з використанням плескальних басейнів, лійок, гідроіграшок.

8. Засновник (власник) організовує лабораторний контроль показників мікроклімату

(температура, вологість) у дошкільних навчальних закладах, який проводиться не рідше двох

разів на рік (не менше 6 вимірів).

9. Встановлення у дошкільному навчальному закладі нових систем, що впливають на

мікроклімат приміщення, повинно здійснюватись з письмової згоди батьків (опікунів) та має

бути забезпечено відповідним і своєчасним сервісним обслуговуванням та заміною

витратних матеріалів. У разі підвищення захворюваності дітей, спричинених

функціонуванням таких систем, експлуатація зазначених систем забороняється.

VII. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання приміщень та обладнання

1. Обладнання основних приміщень дошкільного навчального закладу повинно відповідати

зросту та віку дітей. Меблі повинні бути світлих тонів, матові, переважно без блиску.

Не дозволяється використовувати несправні меблі та обладнання. Матеріали для

облицювання меблів повинні бути із низькою теплопровідністю, стійкими до дії теплої води,

мийних та дезінфекційних засобів.

2. Приймальні та роздягальні групових (житлових) осередків для дітей раннього віку бажано

обладнувати шафами для одягу дітей та персоналу, лавами і за необхідності столами для

сповивання, умивальною раковиною.

3. Для дітей раннього віку в світлій частині групової кімнати на відстані 1,0 м від вікон і

паралельно до них повинен бути розміщений безпечний манеж.

Для повзання дітей по підлозі виділяється місце (огороджується бар`єром), де можуть

встановлюватись гірки з драбинкою, інше безпечне розвиваюче обладнання.

Спеціальні столики для годування дітей віком 8-12 місяців (висота - 0,70-0,75 м, висота

сидіння нижче від поверхні стола на 0,2 м) встановлюються неподалік від буфетної.

4. Меблі в групах підбираються відповідно до зросту (довжини тіла) дітей та повинні

відповідати вимогам додатку 3 до Регламенту. У разі використання дитиною

компенсаторних засобів (наприклад, інвалідної коляски) висота поверхні стола повинна бути

вище ліктя опущеної руки дитини, що сидить у кріслі-колясці, на 2-4 см.

5. У групових приміщеннях вздовж вікон або стін дозволяється встановлювати столи для

настільних ігор, безпечне фізкультурне обладнання.

У разі відсутності у закладі спортивної зали дозволяється у груповому (житловому) осередку

облаштовувати спортивний/фізкультурний куточок, де розміщується фізкультурне

обладнання та інвентар.

6. Столи для занять бажано встановлювати на відстані 1 м від вікна, так, щоб світло падало

на робочу поверхню зліва. Для ліворуких дітей робочі місця організовують так, щоб світло

падало з правого боку. Відстань між рядами та дошкою повинна бути 2,5-3,0 м (кут

розглядання дошки на стіні - не менше 45°). Відстань від нижнього краю дошки до підлоги -

0,7-0,8 м.Робоча поверхня столів повинна бути гладкою, матовою або з незначним блиском, у вигляді

непрозорого покриття світлих тонів або покриття із збереженням текстури деревини світлих

тонів.

Під час занять дітей необхідно розсаджувати з урахуванням стану здоров`я, гостроти зору,

слуху, а також їх анатомо-фізіологічних показників. Дітей, які часто та тривало хворіють на

респіраторні інфекції, розсаджують на значній відстані від вікон та дверей, а дітей зі

зниженою гостротою зору та слуху - поруч із дошкою.

7. Ігрові в групових осередках обладнуються шафами для іграшок і підсобного матеріалу. У

спальнях встановлюються шафи для білизни.

8. Спальні мають бути обладнані безпечними стаціонарними ліжками, що відповідають

зросту та віку дитини.

Бажано закріпити ліжко за кожною дитиною. Воно повинно бути промарковане однаково з

постільною білизною, мішками для зберігання постільної білизни (при використанні

розкладних ліжок), рушником, горщиком (для дітей раннього віку), шафою у приймальні та

роздягальні (цифрове маркування відповідно до списку дітей групи).

У дошкільних навчальних закладах, де відсутні спальні приміщення, допускається

використання розкладних ліжок з твердим рівним ложем або окремих матраців для дітей

садового віку. При складанні розкладних ліжок постільна білизна зберігається у приміщенні

(або спеціально відведеній зоні) для тимчасового зберігання розкладних ліжок, а також речей

в індивідуальних промаркованих мішках.

При розміщенні ліжок повинна бути дотримана мінімальна відстань до опалювальних

приладів - 20 см. Оптимальна відстань між узголів`ями двох ліжок - 30 см, між боковими

сторонами - від 65 см.

Влітку допускається організовувати денний сон дітей на верандах за наявності розкладних

ліжок з твердим ложем.

9. Кожне спальне місце забезпечується необхідними постільними речами, зокрема матрацом,

подушкою, двома ковдрами (для холодного та теплого періоду року), трьома комплектами

постільної білизни, двома чохлами на матрац, покривалом, мішком для постільної білизни

(при використанні розкладних ліжок), рушниками для обличчя та ніг. До комплекту

постільної білизни входить підковдра.

Постільна білизна повинна бути промаркованою (з ножного краю).

Для дітей раннього віку і дітей з нейрогенним сечовим міхуром на ліжках передбачаються

пелюшки (у тому числі вологопоглинаючі), використовують підгузки.

10. Заміна постільної білизни здійснюється при забрудненні, але не рідше одного разу на

тиждень, за графіком заміни білизни (знаходиться у пральні).

Накопичувати і зберігати брудну білизну в групових (житлових) осередках забороняється.

Брудна білизна до пральні доставляється у мішках з тканини (2 шари тканини), полімерних

матеріалів, пластику, іншої водонепроникної тканини, у інших водонепроникних ємностях з

маркуванням «брудна білизна». Чиста білизна транспортується до групових (житлових)

осередків у мішках з тканини з маркуванням «чиста білизна» і зберігається у спеціальних

шафах. Ємності для брудної та чистої білизни підлягають обробці гарячою водою з милом,

мийними засобами, содою. Забороняється прання постільної білизни, дитячого одягу,

рушників тощо у групових (житлових) осередках.

Щотижня під час генерального прибирання спальні при відкритих вікнах необхідно

безпосередньо на ліжках провітрювати матраци, подушки, ковдри, а також один раз на

місяць виносити їх на свіже повітря. Не дозволяється струшувати ковдри, постільну білизну

в приміщеннях.

Один раз на рік постільні речі доцільно піддавати сухому хімічному чищенню або обробці у

дезінфекційній камері. При враженні дітей ентеробіозом проводять щоденну зміну

постільної та натільної білизни з її прасуванням.

11. Туалетні кімнати групових (житлових) осередків обладнуються вішалками для рушників і

предметів особистої гігієни, які мають бути закріплені за кожною дитиною та відповідно

промарковані. Для дітей раннього віку можуть використовуватися разові підгузки. Запас

підгузків необхідно зберігати у сухому місці.У туалетних кімнатах або в інших господарських приміщеннях повинні бути господарські

шафи для зберігання інвентарю для прибирання, спеціального одягу тощо. У групах для

дітей раннього віку встановлюються стелажі для горщиків.

З метою запобігання травматизму стаціонарне обладнання (стелажі, шафи, полиці) необхідно

міцно кріпити до стін, підлоги.

12. При улаштуванні в дошкільному навчальному закладі куточків природи догляд за

тваринами та рослинами здійснює персонал дошкільного навчального закладу за участю

дітей середнього та старшого дошкільного віку. У клітках для птахів і тварин щоденно

проводиться персоналом дошкільного навчального закладу чищення годівниць, заміна

підстилок, миття поїлок.

Кімнати природи обладнуються стелажами для рослин, тварин, акваріумів та для зберігання

інвентарю, сухого корму для тварин за умови забезпечення їх недоступності для дітей.

Рослини та тварини таких куточків повинні бути безпечними для здоров'я дітей та

персоналу.

13. Висота розміщення телеекрана від підлоги має бути від 1,0 до 1,3 м. Відстань від першого

ряду дітей до екрана має становити від 2,0 до 5,5 м (ширина екрана - 0,6-1,2 м). Дітей однієї

групи необхідно розсаджувати з урахуванням зросту у 3-4 ряди (відстань між рядами - 0,5-

0,6 м).

Під час денного перегляду телевізійних передач вікна необхідно закривати для

попередження відбиття сонячних променів від екрана телевізора. Перегляд телевізійних

передач у вечірній час повинен проводитися при штучному освітленні групової кімнати

верхнім світлом або місцевим джерелом світла (бра, настільні світильники), які знаходяться

поза межами поля зору дітей.

14. Приміщення дошкільного навчального закладу повинні утримуватися в порядку й

чистоті. Роботи, пов’язані з організацією харчування дітей, у тому числі сервірування столів,

отримання та порціонування готових страв, годування дітей, прибирання обідніх столів,

миття посуду тощо, проводяться в санітарному одязі (білий або світлий халат, фартух з

тканини для отримання та видачі їжі, косинка, ковпак, фартух з полімерних матеріалів для

миття посуду).

Санітарний одяг необхідно зберігати на вішалці поруч з буфетною. Забороняється застібати

санітарний одяг шпильками, голками та зберігати у кишенях різні сторонні предмети. Для

персоналу повинно бути не менше 3 комплектів санітарного одягу на одного працівника.

15. Прибирання приміщень необхідно здійснювати при відчинених фрамугах, вікнах у

спеціальному одязі. Для прибирання приміщень використовують халати світлих відтінків

(які зберігаються в групових кімнатах), а туалетних - халати темного кольору (які

зберігаються на вішалці у туалетних кімнатах). По закінченні прибирання здійснюється

ретельне миття рук. Санітарний і спеціальний одяг має бути промаркованим. Санітарний

одяг необхідно зберігати поруч із буфетною. Дітям з чотирирічного віку, які чергують під

час харчування, видаються фартушки, косинки (ковпаки), що зберігаються на вішалках

також поруч із буфетною (у куточку чергового).

16. Підлогу необхідно мити 2 рази на день (після обіду та наприкінці дня), у тому числі під

час одного з прибирань обов`язково проводиться відсування меблів та обладнання для

попередження накопичення пилу. Спальні миють після сну (денного, нічного).

Меблі, у тому числі шафи для одягу дітей, обладнання (столи для сповивання, манежі, гірки

тощо), опалювальні прилади, підвіконня, стіни, ручки дверей тощо щоденно протирають

гарячою водою з милом. Ручки дверей миють з окремих ємностей, бажана їх дезінфекція.

При забрудненні меблів, обладнання фекаліями проводиться механічне очищення, миття з

милом і обробка дезінфекційним засобом. Серветки після миття підлягають обробці

дезінфекційними засобами у спеціальній промаркованій ємності відповідно до інструкцій з

використання цих засобів. Зали для музичних та фізкультурних занять необхідно

провітрювати після кожного заняття і щодня, а за потреби - частіше, а також здійснювати

вологе прибирання.

Столи в ігрових і групових приміщеннях, нагрудники з полімерних матеріалів після кожного

прийому їжі миють гарячою водою з милом. Ємності, серветки для миття мають бутипромарковані. Після миття серветки необхідно випрати, просушити та зберігати у сухому

вигляді у спеціальному посуді з кришкою. Мило у разі необхідності може бути замінено

мийним засобом.

Жалюзійні решітки на отворах вентиляційної системи не дозволяється прикривати.

Жалюзійні решітки на отворах і шахту вентиляційної системи необхідно 2 рази на рік

очищати від пилу.

17. Генеральне прибирання приміщень проводиться 1 раз на тиждень (наприкінці тижня) з

використанням мийних засобів та 1 раз на місяць з використанням дезінфекційних засобів.

В умовах ускладнення епідемічної ситуації з метою попередження поширення інфекційних

хвороб проводяться профілактичні заходи, у тому числі: миття підлоги приміщень групових

осередків 1 раз наприкінці кожного дня, а туалетних - 2 рази на день із застосуванням

дозволених до використання дезінфекційних засобів. Воду після прибирання зливають в

унітаз з наступною дезінфекцією останнього.

18. У приміщеннях дошкільних навчальних закладів можуть бути встановлені бактерицидні

лампи (екрановані та відкриті). Дезінфекція приміщень бактерицидними лампами

проводиться за відсутності людей відповідно до інструкції.

19. Підлогу, умивальні раковини, ванни, душові піддони, унітази тощо у туалетних кімнатах,

ванно-душових, умивальнях, буфетних необхідно мити 2 рази на день з використанням

мийних засобів, з них останній раз після залишення дітьми дошкільного навчального закладу

з використанням дезінфекційних засобів.

Сидіння унітазів щоденно миють теплою мильною водою. Унітази очищуються від

сечокислих солей 2 рази на місяць. Підлога у туалетних кімнатах груп дітей раннього віку

повинна митися після кожного висаджування дітей на горщики.

Інвентар для миття підлоги у приміщеннях групових осередків і туалетів необхідно

маркувати та зберігати окремо з унеможливленням доступу до них дітей. По закінченні

прибирання інвентар необхідно промити гарячою водою з мийними засобами.

20. Щоразу після використання горщики миють з мийними засобами з використанням квачів

під протічною водою, а при ускладненні епідемічної ситуації - дезінфекційними засобами.

21. Дезінфекційні засоби, що використовуються у дошкільному навчальному закладі,

повинні бути зареєстровані відповідно до вимог Порядку державної реєстрації

(перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 03 липня 2006 року № 908. Як дезінфекційні засоби використовуються розчини

препаратів з низькою токсичністю. З метою запобігання розкладу активної речовини

дезінфекційні засоби повинні зберігатися у затемнених місцях. Мийні і дезінфекційні засоби

зберігаються в недоступних для дітей місцях.

22. При надходженні у дошкільний навчальний заклад нових іграшок (за винятком

м’яконабивних) їх миють теплою проточною водою з милом (бажана тривалість миття - 15

хвилин) і сушать на повітрі. Гумові, пінополіуретанові, пінолатексні та пластизолеві іграшки

після миття віджимають і висушують.

Надалі іграшки необхідно мити гарячою водою з милом або 2% розчином питної соди

(у групах для дітей віком до 1,5 року - 2 рази на день, а у групах для дітей старше 1,5

року - наприкінці дня) з наступним полосканням під проточною водою та сушінням на

відкритому повітрі або на столах.

М’яконабивні іграшки дезінфікують бактерицидними лампами.

Під час карантину іграшки обробляють дезінфекційними засобами. Ємності та щітки для

миття іграшок повинні бути промарковані та зберігатися у групових осередках.

23. У дошкільних навчальних закладах не дозволяється організація пунктів прокату та

обміну ігор, іграшок та інвентарю.

24. Килими щодня підлягають чистці пилососом, один раз на місяць їх слід вибивати на

вулиці і протирати вологою щіткою.

При лікуванні дітей від ентеробіозу необхідно вилучати: килими (після камерної обробки);

м’яконабивні іграшки (після обробки бактерицидними лампами).

25. У дошкільному навчальному закладі потрібно унеможливити проникнення гризунів та

використовувати механічні засоби для запобігання потраплянню комах (наприклад сітки).26. За епідемічними показаннями в дошкільному навчальному закладі повинна проводитись

дезінсекція і дератизація (за відсутності дітей).

27. У дошкільному навчальному закладі під час функціонування груп забороняється

проведення капітального ремонту, а також проведення малярних ремонтних робіт. Поточний

ремонт проводиться за відсутності дітей у приміщенні, де такий ремонт здійснюється.

VIІI. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання басейнів

1. У складі дошкільного навчального закладу на першому поверсі в окремому блоці

допускається будівництво басейну.

Глибина басейну повинна бути від 0,6 до 0,8 м. Внутрішня поверхня дна та стін ванни

повинна бути гладенькою, неслизькою.

По периметру ванни басейну передбачається обхідна доріжка. У місцях виходу з душової на

обхідну доріжку повинен бути передбачений прохідний душ для ніг з безперервним потоком

свіжої теплої води.

2. Ванну басейну необхідно заповнювати питною водою, що відповідає вимогам ДСанПіН

2.2.4-171-10. Температуру води у ванні необхідно підтримувати на рівні +28-30 °С, а

температуру повітря в залі з ванною - на 1-2 °С вищою від температури води.

3. До купання у басейні допускаються діти з довідками від лікаря щодо стану їх здоров`я, а

також результатами обстеження на наявність гельмінтів (гострики тощо).

Перед купанням кожна дитина повинна бути оглянута медичним працівником із відміткою

результатів огляду у відповідному журналі (термометрія, огляд зіва, шкірних покровів) під

особистий підпис щодо допуску дитини до купання.

Купання дозволяється не раніше години після вживання їжі.

4. Вхід до зали з ванною дозволяється після відвідування дітьми туалету та прийняття душу

(окремо для хлопчиків і дівчат). Гарячий душ діти повинні приймати без плавок з

використанням мила і мочалок. Через прохідний душ для ніг із безперервним потоком свіжої

води дозволяється виходити на обхідну доріжку біля ванни басейну. Діти повинні мати

індивідуальні мочалку, плавки, рушник, шапочку, тапочки. Також на групу дітей

дозволяється видавати комплект рушників для одноразового використання (після заняття

комплект здають до пральні).

Наповнюваність груп для купання повинна бути для вихованців раннього віку 2-4 дитини,

для вихованців дошкільного - 10 дітей. Під час купання інструктор повинен перебувати у

воді разом з дітьми. Для сушіння волосся в кожній роздягальні повинні бути стаціонарні

електрорушники чи побутові фени.

5. Воду у ванні басейну з частковою рециркуляцією необхідно знезаражувати.

Для знезаражування води у спеціальному приміщенні повинні готуватися концентровані

розчини, що додаються до води при її надходженні на фільтри. Залишкова кількість хлору у

воді басейну повинна бути 0,5-0,7 мг/дм-3, брому - 1,2 мг/дм-3, вночі концентрацію хлору

дозволяється доводити до 1,5 мг/дм-3

.

При наповнюванні басейну водопровідною водою її необхідно замінювати повністю щодня.

6. Незалежно від системи заповнення ванни басейну водою (протічна або з рециркуляцією)

випуск води з ванни з наступною дезінфекцією проводиться не рідше 1 разу на 10 днів навіть

при задовільних санітарно-хімічних та бактеріологічних показниках води. У випадку

отримання незадовільних показників лабораторного дослідження води басейн необхідно

закрити на дезінфекцію поза графіком.

Перед дезінфекцією ванну басейну необхідно почистити щітками та промити мильно-

содовим розчином з наступним ополіскуванням гарячою водою зі шланга. Для дезінфекції

ванни повинен використовуватися дозволений дезінфекційний засіб. Після дезінфекції засіб,

що використовувався, ретельно змивають зі шланга значною кількістю води.

7. Поточне прибирання басейну повинно проводитися щодня з використанням мийних і

дезінфекційних засобів. Підлягають дезінфекції підлога приміщень, стіни залу басейну (на

відстані 2 м від підлоги), обхідні доріжки, обладнання, ручки дверей, санітарно-технічне

обладнання тощо.

Для прибирання зали з ванною басейну повинен бути окремий промаркований інвентар.

Окремим промаркованим інвентарем прибираються: туалети; душові та роздягальні; зал длярозминки дітей, кімнати тренера і медичної сестри. Прибиральний інвентар зберігається

окремо у недоступних для дітей місцях.

Лабораторний контроль за якістю води плавальних басейнів включає визначення

органолептичних, мікробіологічних і паразитологічних показників.

У разі отримання незадовільних результатів лабораторних досліджень якості води

вживаються заходи щодо покращення показників якості води. При повторному виявленні

незадовільних результатів досліджень вирішується питання про необхідність проведення

додаткових мікробіологічних і паразитологічних досліджень, генерального прибирання або

припинення експлуатації басейну.

IX. Вимоги до організації харчування

1. Харчування дітей здійснюється відповідно до норм харчування у закладах освіти та

дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затверджених постановою Кабінету Міністрів

України від 24 березня 2021 року № 305.

№ 1371 від 01.08.2022}

2. Засновники (власники) та керівники дошкільних навчальних закладів є відповідальними за

організацію харчування дітей у дошкільних навчальних закладах відповідно до Порядку

організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 305.

{Пункт 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони

{Пункт 1 розділу IX в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я здоров'я № 1371 від 01.08.2022}

{Пункт 3 розділу IX виключено на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я № 1371

від 01.08.2022}

3. Виробники, постачальники продуктів харчування відповідають за якість та безпечність

продуктів та сировини, яку постачають у дошкільні навчальні заклади. Засновники

(власники) та керівники дошкільного навчального закладу мають зобов’язання перед

батьками (опікунами) дітей про те, що будь-яка їжа, яка запропонована дітям, є безпечною,

корисною та приготовленою в закладі з дотриманням вимог чинного законодавства.

Медичний персонал дошкільного навчального закладу одночасно з керівництвом закладу

повинні здійснювати постійний контроль за організацією харчування, у тому числі за

умовами і строками зберігання продуктів харчування та їх реалізації, технологією

приготування страв, дотримуванням норм харчування тощо.

4. За відсутності харчоблоку у дошкільному навчальному закладі допускається постачання

готової продукції операторами ринку харчових продуктів за умови впровадження постійно

діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та

контролю у критичних точках (НАССР), та дотримання вимог Закону України «Про основні

принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

X. Санітарно-гігієнічні вимоги до особистої гігієни персоналу

1. Персонал дошкільного навчального закладу повинен бути охайно одягненим та

перебувати у приміщеннях закладу в змінному взутті.

Працівникам дошкільного навчального закладу необхідно мати промаркований санітарний

одяг для робіт, що пов’язані з організацією харчування, та промаркований спеціальний одяг

для прибирання приміщень.

У санітарному одязі забороняється: виконувати роботи з прибирання приміщень; заходити та

перебувати в туалеті; виходити на вулицю; знаходитись у цьому одязі в інших приміщеннях,

поза місцем харчування дітей. Перед відвідуванням туалету санітарний одяг необхідно

залишати на вішалці поруч із дверима туалету. Після відвідування туалету персонал повинен

обов`язково мити руки, а працівники харчоблоку після миття рук повинні проводити їх

дезінфекцію препаратами, дозволеними до використання.

Спеціальний одяг для прибирання приміщень групових (житлових) осередків і туалетів

необхідно маркувати, використовувати за призначенням і зберігати окремо, так само, як

інвентар для прибирання (відра, швабри, серветки).

Заміна санітарного та спеціального одягу здійснюється у міру забруднення.Персоналу дошкільного закладу забороняється курити тютюнові вироби, вживати алкогольні

напої у приміщеннях та на території дошкільного навчального закладу, користуватися

туалетами для дітей.

Після закінчення робочого дня персонал повинен прибрати робоче місце. Небезпечні для

дітей предмети повинні зберігатися в закритих ящиках, які унеможливлюють їх доступність.

2. Персонал дошкільних навчальних закладів повинен проходити обов`язкові медичні огляди

відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 липня 2002 року

280 «Щодо організації проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів

працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов`язана з

обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб»,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2002 року за № 639/6927.

У кожного працівника повинна бути особова медична книжка. Особові медичні книжки

зберігаються у медичному кабінеті. Медична сестра повинна вести розгорнутий лист

проходження персоналом обов’язкових медичних оглядів.

3. Працівники, які своєчасно не пройшли обов`язковий медичний огляд, а також ті, що не

ознайомлені з Регламентом, до роботи не допускаються.

4. Категорично забороняється перебування працівників на робочому місці із симптомами

інфекційних хвороб. При підозрі на захворювання вони підлягають обов`язковому

відстороненню від роботи.

5. Впродовж карантину з приводу підвищення захворюваності населення на грип і гострі

респіраторні вірусні інфекції у дошкільному навчальному закладі повинен бути введений

масковий режим та налагоджена співпраця із структурним підрозділом з питань охорони

здоров'я місцевої державної адміністрації відповідної адміністративно-територіальної

одиниці.

XI. Вимоги до медичного обслуговування, оцінки стану здоров'я дітей

1. Медичне обслуговування дітей здійснюється медичною сестрою або лікарем-педіатром,

посади яких входять до штату дошкільного навчального закладу відповідно до вимог наказу

Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 30 серпня

2005 року № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у

дошкільному навчальному закладі», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22

вересня 2005 року за № 1090/11370.

2. Перед зарахуванням дитини до дошкільного навчального закладу у закладі охорони

здоров'я за місцем спостереження дитини повинні бути проведені заходи з її підготовки до

перебування в організованому дитячому колективі, а саме: проведення оцінки стану

фізичного та психічного розвитку, медичне обстеження спеціалістами, визначеними у формі

первинної облікової документації № 026/о «Медична карта дитини (для дошкільного та

загальноосвітнього навчальних закладів)» (далі - форма 026/о), затвердженій наказом

Міністерства охорони здоров'я України від 29 травня 2013 року № 435, зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522, та за показаннями іншими

спеціалістами. За необхідності - санація ротової порожнини та носоглотки, корекція

порушення зору, оздоровчі, диспансерні та інші необхідні заходи.

При прийманні дитини до дошкільного навчального закладу обов’язково подається медична

довідка про стан здоров'я дитини, яка заповнюється лікарем центру первинної медико-

санітарної допомоги на кожну дитину у присутності батьків за формою № 026/о з висновком

лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад.

Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких

відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією при закладі

охорони здоров'я.

При переведенні дитини з одного до іншого дошкільного навчального закладу медичним

працівником закладу, який дитина відвідувала, лікарем загальної практики - сімейної

медицини або педіатром за місцем розташування дошкільного закладу надається виписка з

медичної документації дитини за формою первинної облікової документації

027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженоюнаказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві

юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

3. Для дітей, які поступили в дошкільні навчальні заклади, форма № 026/о заповнюється на

підставі виписки із форми первинної облікової документації № 112/о «Історія розвитку

дитини», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 1999

року № 302, лікарями-педіатрами або лікарями загальної практики - сімейними лікарями.

Усі інші записи у формі № 026/о роблять медичні працівники дошкільних навчальних

закладів при проведенні поточних, періодичних оглядів та протиепідеміологічних заходів.

4. При зарахуванні дитини до дошкільного навчального закладу лікарем-педіатром або

медичною сестрою закладу за потреби збирається додаткова інформація стосовно кожної

дитини, зокрема щодо особливостей її розвитку та поведінки, проводиться аналіз стану

здоров'я дитини та спільно з вихователем групи та батьками дитини надаються індивідуальні

рекомендації щодо розпорядку дня, харчування та проведення оздоровчих заходів.

Медичний персонал дошкільного навчального закладу веде звітно-облікову медичну

документацію.

5. Щоденні медичні огляди дітей здійснюються медичним персоналом дошкільного

навчального закладу. У разі виявлення ознак інфекційної хвороби дитину ізолюють від

здорових дітей. За показами дитині надають невідкладну медичну допомогу. Залежно від

стану дитину залишають у ізоляторі до приходу батьків або викликають швидку/невідкладну

медичну допомогу для медичного огляду дитини та можливої госпіталізації. До закладу

охорони здоров'я, за яким закріплений дошкільний навчальний заклад, негайно

направляється екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння,

незвичайну реакцію на щеплення тощо.

При ускладненні епідемічної ситуації в дошкільному навчальному закладі (окремих групах)

необхідно проводити обмежувальні протиепідемічні заходи, у тому числі вимірювання

температури дітей 2 рази на день та щоденну дезінфекцію приміщень.

6. Обов’язкові профілактичні медичні огляди дітей можуть здійснюватися в дошкільних

навчальних закладах або здійснюються в закладі охорони здоров'я за територіальним

принципом і повинні відповідати Клінічному протоколу медичного огляду за здоровою

дитиною до 3 років, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20

березня 2008 року № 149, та іншим нормативно-правовим актам у сфері охорони здоров'я.

Для дітей віком після 3 років фізичний розвиток (зріст, індекс маси тіла) оцінюється

відповідно до вікових нормативів росту дітей різного віку і вікових індексів маси тіла у

дітей, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03 лютого 2009

року № 55.

Лікарі на підставі результатів медичного огляду дитини надають висновок про стан її

здоров`я, за наявності показань дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування,

профілактичних щеплень, режиму харчування тощо.

Дані щодо медичних оглядів та рекомендацій спеціалістів, додаткових обстежень, лікування,

профілактичних щеплень, режиму харчування, оцінку фізичного розвитку дитини, висновок

про стан здоров’я зазначають у формі № 026/о.

7. При реєстрації у дітей і персоналу дошкільного навчального закладу контагіозних

гельмінтозів (ентеробіоз, гіменолепідоз) повинен бути проведений комплекс профілактичних

заходів щодо запобігання розповсюдженню гельмінтів. Заходи здійснюються при

встановленні ентеробіозу у 20 % дітей і більше та у працівників дошкільного навчального

закладу (після одноразового лабораторного дослідження).

Інвазованих дітей реєструють у формі первинної облікової документації 060/о «Журнал

обліку інфекційних захворювань», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я

України від 10 січня 2006 року № 1, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 08 червня

2006 року за № 686/12560, і надають відповідні рекомендації батькам або особам, що їх

замінюють, стосовно направлення дитини до лікаря-педіатра або сімейного лікаря для

проведення лікування. При напруженій епідемічній ситуації з контагіозних гельмінтозів

профілактичні заходи повинні проводитись впродовж періоду лікування і протягом 3 днів

після його закінчення. У групах із цілодобовим перебуванням дітей необхідно щоденноміняти та прасувати дитячу натільну білизну, колготи, майки, футболки і постільну білизну,

рушники.

8. Визначення ефективності роботи дошкільного навчального закладу щодо збереження і

зміцнення здоров`я вихованців повинно здійснюватись засновником (власником)

навчального закладу за критеріями щодо стану здоров`я дітей з урахуванням даних медичних

оглядів, захворюваності тощо. Оцінка стану здоров`я колективу повинна включати

показники: поширеності захворювань (рівень, структура); гострої захворюваності (рівень,

структура); захворюваності дітей у випадках і днях на 1 дитину; питомої ваги дітей, які часто

хворіють; індексу здоров’я; питомої ваги дітей з морфофункціональними відхиленнями;

питомої ваги дітей з хронічними захворюваннями; питомої ваги дітей, функціонально не

готових до навчання у школі; розподілу дітей за групами фізичного розвитку.

До дітей, які часто хворіють, належать діти, які протягом року гостро хворіли: понад 3 рази -

для дітей віком до 1 року; 6 і більше разів - віком 1-2 роки; 5 і більше разів - у віці 3 років; 4 і

більше разів - у віці 4-5 років; більше 3 разів - 6 років і старше.

9. Медична сестра дошкільного навчального закладу повинна здійснювати контроль за

розпорядком дня та навчання, навчальним навантаженням відповідно до віку дитини,

руховим режимом дітей, оздоровчими заходами, фізичним вихованням, включаючи

загартовування, а також щодня здійснювати контроль спалахів гострих кишкових інфекцій,

харчових та інших отруєнь тощо.

10. Медична сестра дошкільного навчального закладу повинна бути ознайомлена з

особливостями перебігу хронічних хвороб у дітей, які відвідують цей заклад, щоб надати

відповідну невідкладну медичну допомогу у разі необхідності.

XIІ. Вимоги до розпорядку дня і навчання, організації життєдіяльності, рухової активності

дітей

1. Ранкове приймання дитини до дошкільного навчального закладу щодня повинен

проводити вихователь групи. Здійснюється обов’язкове опитування батьків або осіб, які їх

замінюють, стосовно стану здоров’я дитини та візуально визначається стан здоров’я (шкірні

покрови, нежить тощо). За потреби проводиться термометрія та огляд зіва. Вихованцям груп

з цілодобовим перебуванням і дітям карантинних груп проводяться термометрія та огляд

зіва. До використання чисті шпателі та термометри повинні зберігатись у чистому сухому

промаркованому посуді («чисті термометри», «чисті шпателі»). Після використання їх

збирають у посуд з маркуванням «для дезінфекції термометрів», «для обробки шпателів».

2. Діти з ознаками інфекційного захворювання до дошкільного навчального закладу не

приймаються. Після перенесеного інфекційного захворювання приймання дітей до

дошкільного навчального закладу дозволяється за наявності медичної довідки закладу

охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. У довідці лікарем-

педіатром або лікарем загальної практики - сімейним лікарем вказуються рекомендації щодо

індивідуальних особливостей режиму дитини-реконвалесцента на перші 10-14 днів.

Діти після тимчасової відсутності у дошкільному навчальному закладі з інших причин

приймаються без медичних довідок за умови відсутності явних ознак захворювання.

3. Персонал дошкільного навчального закладу зобов`язаний здійснювати санітарно-

протиепідемічні заходи щодо попередження занесення інфекційних хвороб у організований

дитячий колектив, а у випадку їх занесення - заходи щодо запобігання розповсюдженню

інфекції. У дошкільному навчальному закладі доцільно дотримуватися групової ізоляції (на

території, у будівлі).

Працівники дошкільних навчальних закладів зобов’язані вести спостереження за станом

здоров`я дітей, а в разі виявлення ознак інфекційної хвороби - повідомляти медичного

працівника. Щодня у дітей раннього віку повинен контролюватись характер випорожнень, у

випадку діареї невідкладно інформуються медичний персонал дошкільного навчального

закладу та батьки дитини.

4. Розпорядок дня вікових груп має відповідати гігієнічним нормам щодо тривалості сну

(тривалості відпочинку), занять різними видами діяльності та відпочинку, у тому числі

організації навчальних занять, перебування на свіжому повітрі, рухової активності, кратності

приймання їжі тощо.{Пункт 4 розділу XII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони

здоров'я № 1371 від 01.08.2022}

5. Загальна тривалість сну для дітей дошкільного віку - 12-12,5 години, з яких 2-2,5 години

відводиться на денний сон. Для дітей від 1 до 1,5 року денний сон організовують два рази на

день загальною тривалістю 3,5 години. Для дітей віком від 1,5 року і старше організовують

однократний денний сон тривалістю до 3-х годин.

В умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації іншого характеру денний сон допускається

замінювати денним відпочинком. При цьому, загальна тривалість сну для дітей дошкільного

віку - 12-12,5 години, з яких 2-2,5 години відводиться на денний сон або денний відпочинок.

Для дітей від 1 до 1,5 року денний сон або денний відпочинок організовують два рази на

день загальною тривалістю 3,5 години. Для дітей віком від 1,5 року і старше організовують

однократний денний сон або денний відпочинок тривалістю до 3-х годин.

{Пункт 5 розділу XII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства охорони

здоров'я № 1371 від 01.08.2022}

6. У розпорядку дня дітей дошкільного віку не менше 4-х годин відводиться на діяльність, не

пов’язану з навчальним навантаженням.

7. З метою запобігання навчальному перевантаженню дітей раннього та дошкільного віку

необхідно дотримуватись Гранично допустимого навчального навантаження на дитину у

дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності, затвердженого наказом

Міністерства освіти і науки України від 20 квітня 2015 року № 446, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 13 травня 2015 року за № 520/26965.

8. Заняття з використанням комп’ютерів дозволяється проводити для дітей старшого

дошкільного віку два рази на тиждень (не більше одного разу протягом дня). Безперервна

тривалість роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 10 хвилин. Заняття проводяться

у формі спеціальних вправ, ігор дидактичного характеру. Після занять з дітьми проводять

зорову гімнастику. Для дітей з хронічними захворюваннями; дітей, що часто хворіють; після

перенесених захворювань (протягом 2 тижнів); дітей з порушеннями зору тривалість занять з

комп’ютером зменшується до 5-7 хвилин.

Для роботи з комп’ютером необхідно забезпечити раціональну організацію робочого місця:

меблі повинні відповідати зросту дитини, верхня горизонталь екрана відеомонітора повинна

знаходитися на рівні очей, відстань від очей до екрана - не менше 50 см. У дошкільному

навчальному закладі заборонено використання дітьми нетбуків, ноутбуків та подібної

комп'ютерної техніки, де клавіатура конструктивно не може бути відокремлена від монітора.

9. Заняття з використанням електронних технічних засобів навчання (далі - ТЗН) з дітьми

молодшого та середнього дошкільного віку проводяться у разі згоди батьків не більше 10

хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперервна тривалість занять з

використанням ТЗН (інтерактивні дошки, відеопроектори тощо) не повинна перевищувати

15 хвилин.

10. При встановленні у дошкільному навчальному закладі комп’ютерних мереж

електромагнітне випромінювання в усіх приміщеннях не повинно перевищувати

граничнодопустимі рівні відповідно до Державних санітарних норм і правил захисту

населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених наказом Міністерства

охорони здоров'я України від 01 серпня 1996 року № 239, зареєстрованих у Міністерстві

юстиції України 29 серпня 1996 року за № 488/1513.

11. Перегляд розважальних телепередач, мультфільмів і діафільмів для дітей дошкільного

віку допускається не частіше 1 разу на день. Тривалість перегляду розважальних

телевізійних передач не повинна перевищувати 20 хвилин на день для дітей 3-4 років і 30

хвилин для дітей 5-6 років.

12. У різновікових групах тривалість навчальних занять необхідно диференціювати залежно

від віку дитини.

13. Заняття, які потребують підвищеної пізнавальної активності, необхідно проводити

переважно в першу половину дня та у дні з високою працездатністю (вівторок, середа).

Доцільно поєднувати та чергувати їх із заняттями з музики, фізичного виховання, ритміки.

Не дозволено вимагати від дітей виконання домашніх завдань.XІІІ. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації фізичного виховання

1. Фізичне виховання дітей повинно проводитись під обов’язковим медико-педагогічним

контролем і включати: ранкову гімнастику та гімнастику після денного сну; заняття

фізичною культурою; рухливі ігри та ігри спортивного характеру; загартовування;

фізкультурні хвилинки під час занять, фізкультурні паузи між заняттями; фізкультурні

комплекси під час денної прогулянки.

Оптимальний щоденний обсяг рухової активності дітей раннього віку повинен бути не

менше 3 годин, для дітей віком 3-4 роки - 4 години, 5-6 років - 5 годин з урахуванням стану

здоров’я та психофізіологічних особливостей дітей.

Під час прогулянок оптимальна тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей

раннього віку повинна складати 20-35 хвилин, для дітей віком 3-4 роки - 35-45 хвилин, 5-6

років - 45-60 хвилин.

2. Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться з дворічного віку.

Тривалість занять для дітей раннього віку - 15 хвилин, у віці 3-4 років - 20-25 хвилин, 5-6

років - 25-30 хвилин. Фізкультурні заняття для дошкільників проводять не менше 2-х разів на

тиждень. При відвіданні басейну бажано проводити не менше 2-х фізкультурних занять та 2-

х занять у басейні.

Оцінку ефективності фізкультурних занять проводять за показниками структури і змісту

заняття, моторної щільності, динаміки частоти серцевих скорочень (пульсу), часу

відновлення пульсу після заняття.

Структура фізкультурного заняття передбачає чотири обов’язкові послідовні частини:

вступна, підготовча (розминка), основна, заключна. Зміст заняття, крім основної теми за

навчальним планом, повинен передбачати спеціальні вправи для профілактики порушень

постави і плоскостопості, вправи на розвиток координації рухів та рівноваги. З цією метою

необхідно широко застосовувати гімнастичні палиці, м’ячі різного розміру (у тому числі

тенісні, набивні, фітболи), гімнастичні лави, драбини тощо. У заключній частині

виконуються релаксаційні вправи на відновлення гемодинаміки та зняття набутої під час

заняття компресії структур хребта.

При правильній організації заняття з фізичної культури наприкінці вступної частини пульс

дитини зростає відносно вихідного рівня на 10-15%, підготовчої - на 20-25%, основної - 60-

80%, уповільнюється до 10 % під час заключної частини та повертається до норми через 3-5

хвилин після завершення заняття.

Моторна щільність фізкультурного заняття (співвідношення тривалості рухової активності

дітей до загальної тривалості заняття, %) залежить від типу заняття (розучування нових

рухів, закріплення та удосконалення рухів, ігрові форми тощо), віку та рівня фізичної

підготовленості дітей і становить від 50 до 80 %.

При використанні іншої методики необхідна письмова поінформована згода батьків.

3. Загартовування дітей залежить від стану здоров’я, сезону року, температури повітря в

приміщеннях, епідеміологічної ситуації і включає щоденні та спеціальні заходи. Щоденні

заходи - це вмивання та миття рук до ліктів прохолодною водою, регулярне провітрювання

приміщень, прогулянки; спеціальні - плавання, обтирання, обливання, прополіскування горла

прохолодною кип’яченою водою, топтання босоніж по вологому килимку тощо. Спеціальні

заходи застосовують диференційовано залежно від підготовленості персоналу, матеріально-

технічної бази закладу з використанням та дотриманням методів профілактики, дозволених

до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері охорони здоров'я.

4. Оцінка ефективності фізичного виховання дітей проводиться на основі динаміки стану

здоров’я (у тому числі за показниками резистентності організму до захворювань, стану

опорно-рухового апарату), гармонійності фізичного розвитку, розвитку рухових якостей (у

тому числі координації рухів і рівноваги), мотивації дітей до фізкультурних занять.

Розвиток рухових навичок і якостей оцінює інструктор фізкультури на початку і наприкінці

навчального року, ця інформація вноситься медичною сестрою у медичну карту.

5. Робота з фізичного виховання проводиться інструктором фізкультури та вихователем,

контролюється медичним персоналом, вихователем-методистом і керівником дошкільногонавчального закладу. Медичний персонал залучається при підготовці комплексів

фізкультурних хвилинок і пауз, а також комплексів вправ для профілактики хвороб опорно-

рухового апарату, дихальної та зорової гімнастики.

6. Медико-педагогічний контроль за організацією фізичного виховання включає:

динамічні спостереження за станом здоров’я та фізичним розвитком дітей, фізичною

підготовленістю;

спостереження за організацією рухового режиму, структурою і змістом фізкультурних занять

та інших організованих форм рухової активності, системи загартовування;

контроль за санітарно-гігієнічним станом місць проведення фізкультурних заходів у будівлі

та на території земельної ділянки дошкільного навчального закладу; фізкультурним

обладнанням та знаряддям, одягом та взуттям дітей;

гігієнічне виховання і формування мотивації дітей до регулярних занять фізкультурою.

Протокол хронометражних спостережень за заняттями з фізичного виховання наведено

у додатку 4 до Регламенту.

XIV. Санітарно-гігієнічні вимоги до особистої гігієни дітей

1. Умивання, чищення зубів, розчісування волосся проводяться вдома вранці. Дітей раннього

віку у закладах (групах) з цілодобовим перебуванням умивають і розчісують після нічного

сну та ранкової зарядки. Діти старшого дошкільного віку вмиваються і розчісуються

самостійно під наглядом вихователя.

2. При відвідуванні туалету дітей привчають використовувати туалетний папір, а після

туалету - обов’язково мити руки і користуватися індивідуальними рушниками. Влітку перед

денним сном дітей привчають мити ноги і користуватися індивідуальними рушниками для

ніг. У дошкільних закладах (групах) з цілодобовим перебуванням перед нічним сном діти

обов’язково миють ноги або миються у ванно-душових під обов’язковим наглядом

обслуговуючого персоналу.

3. Немовлят і, за необхідності, дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах

(групах) необхідно підмивати при кожній заміні підгузків або перед кожним сповиванням.

Перед нічним сном цих дітей купають. Підмивання проводять теплою проточною водою.

Температура води для підмивання і купання має бути + 37 °С. Після купання кожної дитини

ванночка миється. Дітей дошкільного віку привчають самостійно підмиватися і митися у

ванно-душових під обов`язковим наглядом персоналу груп.

При купанні необхідно ретельно мити дитині складки тіла, за вухами, область шиї, ліктів і

колін, промежину. Для немовлят повинна використовуватися дитяча присипка, дитячий

крем.

4. У дошкільних навчальних закладах (групах) цілодобового перебування дітей під час

нічного сну поруч із дітьми постійно знаходяться чергові помічники вихователя (молодші

медичні сестри).

На ніч під ліжка дітей раннього віку, дітей з нейрогенним сечовим міхуром, а також дітей,

які перебувають у дошкільних навчальних закладах (групах) цілодобово, дозволяється

ставити горщики з кришками, які після використання або вранці переносяться до туалету.

5. Доцільно здійснювати контроль за індивідуальним використанням дітьми одягу та речей.

За кожною дитиною бажано закріпити: шафу для одягу; місце за столом; ліжко; чарунок для

рушників і предметів особистої гігієни на вішалці в умивальній; горщик для дітей раннього

віку; постільну білизну, мішки для зберігання постільної білизни (при використанні

розкладних ліжок); індивідуальну мочалку, тапочки, шапочку, плавки, рушник для басейну;

спортивну форму з мішечком для її зберігання.

Дітей раннього віку, дітей з нейрогенним сечовим міхуром, а також дітей, які перебувають у

дошкільних закладах (групах) цілодобового функціонування, батьки (опікуни) повинні

забепечити запасним одягом, який зберігається у шафах для одягу дітей та спеціальних

шафах для чистої білизни.

Директор

Департаменту громадського

здоров'я С. ОсташкоДодаток 1

до Санітарного регламенту

для дошкільних навчальних закладів

(пункт 2 розділу ІІ)

ПЕРЕЛІК

рослин, дерев, кущів з колючками, отруйними

плодами

НАЗВА Короткий опис

АРНІКА ГІРСЬКА Вид родини Айстрових або Складноцвітих, представлена життєвою

формою багаторічних трав, заввишки до 35-40 см. Жовтогарячі

квіти арніки гірської на альпійських і післялісових луках Карпат

завжди причаровують туристів, проте ця рослина є отруйною,

оскільки містить алкалоїд геленалін. Ця речовина легко проникає

через слизові оболонки та шкіру в організм, спричиняючи

інтоксикацію. Дія геленаліну не є такою потужною, як алкалоїди і

глікозиди інших видів, але при приготуванні чаїв чи спиртових

витяжок можливе передозування ним. При цьому спостерігаються

нудота, ускладнене дихання, блювота, пітливість, кишкові коліти,

пронос, можлива зупинка серця

БЕЛАДОННА

ЗВИЧАЙНА

Особливо небезпечний плід - фіолетово-чорна, блискуча, соковита

ягода з темно-фіолетовим соком, тому діти плутають її з вишнею.

Ознаки отруєння такі самі, як і при отруєнні блекотою чорною

БЛЕКОТА ЧОРНА Росте скрізь - на дворах, пустирях, вздовж парканів та доріг.

Стебло рослини клейкувате, в пухнастих волосках. Квіти подібні

до квітів картоплі. Плід - двогнізда коробочка з кришкою.

Розкривши коробочку і висипавши на руку насіння, маленькі діти

можуть вкинути його до рота, приймаючи за зерна маку. Симптоми

отруєння подібні до отруєння дурманом

БОЛИГОЛОВ Друга отруйна рослина сімейства зонтичних. Місця виростання -

городи, пустирі, рідше береги річок. Стебло до 60-180 сантиметрів,

голе, гіллясте, в нижній частині з червоними плямами. Цвіте

білими квітками, зібраними в зонтик, наприкінці червня - липня.

Рослина неприємно пахне, якщо її розтерти між пальцями (запах

миші). При отруєнні болиголовом потерпілі скаржаться на

головний біль і запаморочення

БОРЕЦЬ або АКОНІТ Рослина родини Жовтецевих, представлена життєвою формою

багаторічних трав, заввишки до 1,8 м. В Україні розповсюджено 19

видів аконіту, 10 з яких зростають у Карпатах. Ззовні борці дуже

схожі між собою і їх може розрізнити лише фахівець, тому у статті

вони наведені під загальною назвою аконіт. Основним отруйним

компонентом аконіту є алкалоїд аконітин, що є нейротоксином,

який відкриває натрієві канали на поверхні мембран клітин,

блокуючи, таким чином, нервові імпульси. Смертельною для

людини є доза 1,5-6 міліграм. Аконітин дуже швидко поглинається

слизовими оболонками рота і кишківника, проте, що найцікавіше,

так само швидко він проникає через шкіру у організм. Дія отрути

проявляється уже через кілька хвилин - виникає відчуття оніміння

(парестезія) у ділянці проникнення токсину, яке розповсюджується

по всьому організмі, згодом наступає повна втрата чутливості

(анестезія), починає морозити, спостерігається активнепотовиділення, іноді отруєння супроводжується проносом. При

значних концентраціях - наступає смерть

БОРЩОВИК Росте він обабіч річок, доріг, лісів та полів, а тепер поступово

перебирається і на селянські поля, дачні ділянки. Борщовик -

отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше. Його листя

та інші частини стебла можуть викликати небезпечні опіки. Коли

сік потрапляє на шкіру, то через декілька годин, а то й днів вона

червоніє. При сильних опіках піднімається температура,

починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх

місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки

після контакту з борщовиком. Особливо, якщо вражаються рот чи

гортань. Найчастіше від борщовика страждають діти

ВОВЧЕ ЛИКО (вовча

ягода)

Одна з найотруйніших рослин середньої смуги. Невисокий кущ,

який переважно росте в листяних лісах. Цвіте до появи листків,

коли ще не зійшов сніг. Кора жовтувато-сіра з дрібними

бородавочками. Листки обернено-ланцетовидні. Плоди - яскраво-

червоні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з’їдених

ягід можуть спричинити смерть. Кора також отруйна - вона легко

здирається. Квіти подібні до бузку і мають тонкий аромат, схожий

на запах гіацинта

ГЛІЦИНІЯ Квіти гліцинії утворюють пишні блакитні, рожеві та білі каскади на

лозі, котра плететься парканами та деревами. Рослина, яку також

називають декоративним горошком, є абсолютно токсичною і може

спричинити нудоту, судоми та діарею, а для покращення стану

недужого може знадобитись навіть крапельниця

ДУРМАН Однорічна трав’яниста рослина з гіллястим порожнистим стеблом.

Листки яскраво-зелені з більш блідою нижньою поверхнею. Квіти

великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід - коробочка,

покрита численними колючками. Вся рослина отруйна. Явища

отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове

збудження, психічні розлади

ЖИМОЛОСТЬ Кущ заввишки до двох метрів. Листки овальні, супротивні, з

короткими черешками, молоді листки і гілочки в м’яких

волосочках. Кора на старих гілках темно-сіра. Темно-червоні ягоди

сидять попарно, так само розташовані і квіти (травень-червень), що

мають жовто-білий колір

ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ З сімейства лютикових. Сік жовтців дуже отруйний. Отруйна

рослина виділяє пари, які найсильніше подразнюють слизову

оболонку ока, носа та гортані. Від контакту зіткнення з жовтцем

може виникнути сльозотеча, нежить, подразнення горла, кашель аж

до ядухи та спазму м'язів гортані. Проковтнута рослина викликає

різкий біль у стравоході, шлунку, кишечнику. Отруєння

супроводжується блювотою, проносом, у важких випадках -

зупиняється серце

ЖОСТІР Небезпечними для вживання є ягоди деяких кущів. Жостір

(крушина) - досить великий кущ, заввишки до трьох метрів. Листки

еліпсовидні, розташовані на стеблі окремо один від одного, по

спіралі. Квіти з внутрішнього боку білі, зовні - зеленуваті. Плоди

червоні, потім чорніють. На одному кущі трапляються ягоди

різного кольору і відтінків. Листки і плоди можуть спричиняти

блювання та розлади травлення

КОНВАЛІЯ ТРАВНЕВА Отруйні всі її частини - листки, квіти, плоди - червоно-жовтогарячі

ягоди. Легке отруєння рослиною проявляється нудотою, блювотою,НАПЕРЕСТЯНКА

ВЕЛИКОКВІТКОВА

НАПЕРЕСТЯНКА

ПУРПУРОВА

ОМЕЛА БІЛА ЦИКУТА ОТРУЙНА ЧЕМЕРИЦЯ БІЛА проносом, сильним головним болем і болем у шлунку. У важких

випадках порушуються ритм і частота серцевих скорочень. Іноді

уражається і нервова система. Про це свідчать збудження, розлад

зору, судоми, втрата свідомості. Може наступити смерть від

зупинки серця

Вид родини Ранникових, представлений життєвою формою

багаторічних трав, заввишки до 1,2 м. У середньовічній Європі з

неї виготовляли ліки, проте дуже часто траплялись летальні

випадки, тому популярність настоянок з цієї рослини зійшла

нанівець. Лише у ХІХ столітті спиртові витяжки з наперстянки

були введені у медицину з метою лікування серцево-судинних

захворювань. У англійській мові наперстянка отримала дві назви:

Дзвоники мерця та Відьмин вогонь. На відміну від двох попередніх

видів Диґіталіс ґрандіфльора є менш отруйною. Основним

токсином є глюкозид диґитоксин, який міститься в усіх частинах

рослини. Симптоми отруєння проявляються у вигляді нудоти,

блювоти, кишкових колітів, анурексії, проносу, гарячки і марення,

згодом розпочинаються галюцинації, послаблення кров’яного

пульсу, тремору, конвульсій та смерті

Всі частини рослини отруйні навіть у невеликій дозі. Дітей

особливо приваблюють плоди наперстянки - яйцеподібні

коробочки з дуже дрібним насінням. Симптоми отруєння

наперстянкою такі ж, як і при отруєнні конвалією травневою

Родина Ремнецвітникові - Loranthaceae. Омела біла - напівпаразит.

Росте на тополях, акаціях, липах, вербах, березах, глоді, яблунях,

грушах та інших деревах. Кущова вічнозелена рослина, як правило,

кулеподібної форми, від 20-30 до 120-130 см у діаметрі. Стебла має

дерев'янисті, листки жовто-зелені, вилчасто або супротивно

розгалужені. Квітки дрібні, жовтувато-зелені, розташовані

пучками. Плід - клейка біляста несправжня ягода, яку у зимові

місяці поїдають зголоднілі птахи і таким чином сприяють

поширенню рослини. Омела біла отруйна, і тому її препарати не

можна вживати всередину, протягом тривалого терміну

Рослина сімейства зонтичних, заввишки від 60 до 120 сантиметрів.

Росте на драговинних низинних місцях, біля рік та ставів, а то

прямо у воді. Квіти білі, найотруйніша частина - кореневище. Воно

здуте, розподілене перетинками на окремі порожнини. Листки та

інші частини рослини, якщо їх потерти пальцями, неприємно

пахнуть. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути

або сік цієї рослини за їстівні

Вид родини Лілійних, представлений життєвою формою

багаторічних трав, заввишки до 1,6 м.

В Україні зростає два види - чемериця біла та чемериця чорна,

українські ботаніки виокремлюють ще третій вид - чемерицю

Лобеля, хоча це лише підвид чемериці білої. Найбільш токсичною

частиною чемериці є її м’ясисте кореневище, яке депонує низку

різних видів алкалоїдів: вератридин, протовератрин, цевадин,

ґермерин, ґермін, рубієрвін, ізорубієрвін та інші. На основі

чемериці розробляють ліки проти раку. Листя, стебла і квіти

містять значно менші концентрації токсинів, проте можуть

спричинити сильне отруєння. Чемериця діє на нервову систему

людини, спричиняючи блокаду передачі нервових імпульсів,

зупинку дихання та серцебиття. Симптоми отруєння проявляютьсявпродовж кількох годин після вживання чемериці - це нудота,

блювота, розкоординація рухів (людина наче п’яна), параліч і

смерть

ЧИСТОТІЛ

ЗВИЧАЙНИЙ

Місцеві назви - гладушник, прозорник, бородавник тощо. З родини

макових - Papaveraceae. Багаторічна травниста рослина (30-100 см

заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним

соком. Лікарська, вітамінозна, інсектицидна, бактерицидна,

отруйна і декоративна рослина. Росте чистотіл на смітниках і

узліссях, в листяних мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. У

соку чистотілу містяться такі алкалоїди: хелідонін, гомохелідонін,

оксихелідонін, протопін, алокриптонін, берберин, спартеїн;

органічні кислоти - яблучна, лимонна, хелідонова і хелідонінова;

сліди ефірної олії, камеді та смоли. В траві чистотілу містяться

також холін, метиламін, гістамін, тирамін, сапонін, флавони,

вітамін С, каротин, мінеральні речовини - кремній, залізо, кальцій,

магній, фосфор, сірка, хлор, алюміній і радіоактивний калій.

Застосування чистотілу у медицині ґрунтується на його

жовчогінних, антисептичних, сечогінних і фунгіцидних

властивостях. Цвіте у квітні - вересні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Базовий компонент дошкільної освіти

(Державний стандарт дошкільної освіти)**

Що визначає стандарт

Базовий компонент дошкільної освіти — це Державний стандарт, який:

  • визначає вимоги до обов’язкових компетентностей і результатів освіти дітей дошкільного віку (6–7 років);
  • описує умови, за яких ці результати можуть бути досягнуті;
  • ґрунтується на положеннях міжнародних стандартів якості освіти.

Мета стандарту

  • збереження самоцінності дошкільного дитинства;
  • визначення особливостей, вимог і рівня розвитку, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку;
  • забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

Нові складники стандарту

До оновленої редакції включено такі важливі елементи:

  • цінності дошкільної освіти;
  • базові принципи реалізації стандартів дошкільної освіти;
  • умови реалізації Базового компонента;
  • відповідальність сім’ї за розвиток дитини;
  • взаємодія ЗДО з родиною як учасником освітнього процесу;
  • педагог / вихователь — фахівець, що стимулює розвиток дитини;
  • зміст та організація освітнього процесу;
  • розвивальне освітнє середовище закладу дошкільної освіти;
  • забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою;
  • обов’язки суспільства та громади у формуванні доступної та якісної дошкільної освіти;
  • процес становлення компетентностей дитини в умовах ЗДО.

Зв’язок складових стандарту

Стандарт поєднує три ключові категорії:

  1. Цінності дошкільної освіти
  2. Напрями освіти (зміст)
  3. Процес формування досвіду дитини у різних видах діяльності

Саме набування дитиною власного досвіду в різних видах діяльності є основним механізмом формування компетентностей.


Компетентність як результат

Компетентність — це цілісна система взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку дитини, що включає:

  • емоційно-ціннісне ставлення;
  • сформованість знань;
  • здатності та навички, необхідні для активного, творчого використання досвіду;
  • уміння саморегуляції поведінки, діяльності й досягнень.

Педагогічний вплив сприяє формуванню цілісної особистості, що характеризується розвиненою емоційною сферою, свідомою поведінкою та здатністю керувати власними діями.


Ключові компетентності дошкільної освіти

Інваріантна частина (обов’язкова для всіх дітей)

  • рухова та здоров’язбережувальна;
  • особистісна;
  • ігрова;
  • предметно-практична і технологічна;
  • сенсорно-пізнавальна;
  • логіко-математична та дослідницька;
  • нові компетентності:
    • природничо-екологічна (з орієнтацією на сталий розвиток),
    • соціально-громадянська,
    • комунікативна,
    • мовленнєва,
    • художньо-мовленнєва,
    • мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична, театралізована).

Варіативна частина (за вибором закладу/родини)

  • спортивно-ігрова (шахи, футбол, баскетбол);
  • цифрова компетентність (основи цифрової грамотності);
  • соціально-фінансова грамотність;
  • мовленнєва (оволодіння основами грамоти);
  • мовленнєва (іноземні мови);
  • мистецько-творча (хореографія).

Компетентності початкової освіти та наступність

У початковій школі формуються компетентності:

  • вільне володіння державною мовою;
  • здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами;
  • математична;
  • природничо-технологічна;
  • інноваційність;
  • екологічна;
  • інформаційно-комунікаційна;
  • громадянська та соціальна;
  • культурна;
  • підприємливість і фінансова грамотність.

Спільні наскрізні уміння для дошкільної та початкової освіти

  • творчість та ініціативність;
  • уміння керувати емоціями;
  • формулювання та обґрунтування власної думки;
  • критичне мислення;
  • розв’язання проблем;
  • прийняття рішень;
  • уміння співпрацювати в колективі.

Освітні напрями дошкільної освіти

Компетентності формуються під час діяльності дитини за такими освітніми напрямами:

  • «Особистість дитини»
  • «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»
  • «Дитина в природному довкіллі»
  • «Гра дитини»
  • «Дитина в соціумі»
  • «Мовлення дитини»
  • «Дитина у світі мистецтва»

У початковій школі вони продовжуються в освітніх галузях:

  • мовно-літературна
  • математична
  • природнича
  • технологічна
  • інформатична
  • соціальна
  • здоров’язбережувальна
  • громадянська
  • історична
  • мистецька та фізкультурна

Наступність дошкільної та початкової освіти

Наступність забезпечується через:

  • узгодженість цілей розвитку дитини на обох етапах освіти;
  • спільність принципів та підходів у роботі з дітьми;
  • застосування форм і методів навчання, відповідних віковим особливостям;
  • послідовне збагачення та формування компетентностей від дошкільного до молодшого шкільного віку.

Авторський колектив стандарту

  • Байєр О. М.
  • Безсонова О. К.
  • Брежнєва О. Г.
  • Гавриш Н. В.
  • Загородня Л. П.
  • Косенчук О. Г.
  • Корнєєва О. Л.
  • Лисенко Г. М.
  • Левінець Н. В.
  • Машовець М. А.
  • Мордоус І. О.
  • Нерянова С. І.
  • Піроженко Т. О.
  • Половіна О. А.
  • Рейпольська О. Д.
  • Шевчук А. С.

Науковий керівник:
Піроженко Т. О., доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/12483/

Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників

Наказ МОН № 930 від 06.10.10 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

(Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1473 від 20.12.2011, наказом МОН № 1135 від 08.08.2013)

 

№ 930 від 06 жовтня 2010 року

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
14 грудня 2010 р. за №1255/18550

Про затвердження Типового положення
про атестацію педагогічних працівників

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про освіту", частини першої статті 32 Закону України "Про дошкільну освіту", частини першої статті 27 Закону України "Про загальну середню освіту", статті 25 Закону України "Про позашкільну освіту", частини четвертої статті 45 Закону України "Про професійно-технічну освіту", частини четвертої статті 48 Закону України "Про вищу освіту" та з метою стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності наказую:

1. Затвердити Типове положення про атестацію педагогічних працівників, що додається.

2. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити дотримання вимог цього Типового положення про атестацію педагогічних працівників.

3. Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства освіти України від 20.08.93 №310 "Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.93 за №176, та від 01.12.98 №419 "Про внесення змін і доповнень до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.12.98 за №792/3232.

4. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О.В.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку.

5. Опублікувати Типове положення про атестацію педагогічних працівників в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України та розмістити його на офіційному веб-сайті Міністерства.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Жебровського Б.М.

7. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр          Д.В. Табачник

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки України
06.10.2010 №930

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
14 грудня 2010 р. за №1255/18550

Типове положення

про атестацію педагогічних працівників

І. Загальні положення

1.1. Це Типове положення визначає порядок атестації керівників, їх заступників (далі – керівні кадри), інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров’я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники (далі – навчальні та інші заклади).

1.2. Атестація педагогічних працівників – це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

1.3. Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.

1.4. Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, гуманне та доброзичливе ставлення до педагогічного працівника, повнота, об’єктивність та системність оцінювання його педагогічної діяльності.

1.5. Атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов’язковою.

1.6. Призначенню працівників на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів має передувати їх атестація.

1.7. Атестація може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п’ять років.

1.8. Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

Ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п’ять років після закінчення вищого навчального закладу.

1.9. Позачергова атестація  проводиться за заявою працівника з метою підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника, педагогічної ради навчального закладу чи відповідного органу управління освітою з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.

Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.

Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов’язків.

1.10. Центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є навчальні та інші заклади, на підставі цього Типового положення за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти можуть розробляти свої положення про атестацію педагогічних працівників, в яких визначаються умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій, педагогічних звань з урахуванням особливостей і специфіки їх роботи.

ІІ. Порядок створення та повноваження атестаційних комісій

2.1. Для організації та проведення атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії І, ІІ і ІІІ рівнів.

2.2. Атестаційні комісії І рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров’я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники.

2.3. Атестаційні комісії ІІ рівня створюються у відділах освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади.

2.4. Атестаційні комісії III рівня створюються в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органах управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади.

2.5. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковано навчальні та інші заклади, створюють атестаційні комісії у відповідних міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади або делегують свої повноваження атестаційним комісіям ІІІ рівня.

2.6. Атестаційні комісії усіх рівнів створюються у складі: голови, заступника голови, секретаря, членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії є керівник (заступник керівника) навчального закладу або відповідного органу управління освітою. Про створення атестаційної комісії та затвердження її складу видається наказ.

Кількість членів атестаційної комісії не може бути меншою п’яти осіб.

2.7. Атестаційні комісії усіх рівнів формуються з педагогічних працівників навчальних та інших закладів, працівників відповідних органів управління освітою, представників відповідних профспілкових органів, методичних та психологічних служб. До складу атестаційних комісій також можуть входити представники наукових та інших установ, організацій, об’єднань громадян (за згодою).

2.8. Атестаційні комісії усіх рівнів створюються на один рік до формування нового складу атестаційної комісії. Персональний склад атестаційних комісій протягом року може змінюватися.

2.9. Педагогічні працівники, які входять до складу атестаційної комісії, атестуються на загальних підставах та не беруть участі у голосуванні щодо себе.

2.10. Якщо кількість педагогічних працівників навчального та іншого закладу становить менш як 15 осіб, їх атестація проводиться атестаційними комісіями І рівня, визначеними відповідним органом управління освітою, або атестаційними комісіями ІІ рівня.

2.11. Атестація педагогічних працівників притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, центрів медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я, соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок) здійснюється атестаційними комісіями ІІ рівня за місцезнаходженням цих установ.

2.12. Атестаційні комісії I рівня мають право:

1) атестувати педагогічних працівників  на відповідність займаній посаді;

2) присвоювати кваліфікаційні категорії "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії" (атестувати  на  відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям);

3) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів (якщо  навчальні та інші заклади перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади), атестаційними комісіями центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані  навчальні заклади, про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії") та про присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням).

2.13. Атестаційні комісії II рівня мають право:

1) атестувати на відповідність займаній посаді керівних кадрів навчальних та інших закладів, методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів), працівників районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти (далі - працівники районних (міських) кабінетів (центрів)), завідувачів  та консультантів районних психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогічних працівників навчальних закладів і установ, у яких не створено атестаційні комісії та осіб, які призначаються на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

2) присвоювати кваліфікаційні категорії  "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) працівникам районних (міських) кабінетів (центрів);

3) присвоювати кваліфікаційні категорії, педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) педагогічним працівникам навчальних закладів і установ у яких не створено атестаційні комісії;

4) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати педагогічні звання за клопотанням атестаційних комісій I рівня;

5) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями III рівня про присвоєння педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" та педагогічного звання "практичний психолог-методист" (для практичних психологів цих кабінетів (центрів)) або про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, педагогічному званню;

розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій I рівня.

2.14. Атестаційні комісії III рівня мають право:

1) атестувати на відповідність займаній посаді керівних кадрів навчальних та інших закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, завідувачів та консультантів республіканської (Автономна Республіка Крим), обласних, Київської та Севастопольської міських психолого-медико-педагогічних консультацій;

2) атестувати осіб, які призначаються на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади;

3) атестувати на відповідність займаній посаді педагогічних працівників навчально-методичних (науково-методичних) центрів (кабінетів) психологічної служби системи освіти, професійно-технічної освіти, навчальних закладів культури і мистецтв Автономної Республіки Крим та відповідних обласних, Київського та Севастопольського міських навчально-методичних (науково-методичних) центрів (кабінетів), присвоювати їм кваліфікаційні категорії (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям), педагогічне звання "практичний психолог-методист" (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "практичний психолог-методист");

4) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати практичним психологам педагогічне звання "практичний психолог-методист" (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "практичний психолог-методист") за поданням атестаційних комісій II рівня;

5) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням) педагогічним працівникам навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої  влади за клопотанням атестаційних комісій цих закладів;

6) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій I та II рівнів.

5) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій І та ІІ рівнів.

2.15. Для об’єктивного оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників атестаційні комісії всіх рівнів можуть створювати експертні групи.

ІІІ. Організація та строки проведення атестації

3.1. Щороку до 10 жовтня керівники навчальних та інших закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням строків проходження підвищення кваліфікації. У цей самий строк до атестаційних комісій подаються заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.

Працівники, включені до списків осіб, які підлягають черговій атестації, мають право подавати до атестаційної комісії заяви про присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії (тарифного розряду).

Списки керівних кадрів навчальних та інших закладів, які атестуються, складають і подають до атестаційних комісій керівники відповідних органів управління освітою.

3.2. До 20 жовтня атестаційна комісія затверджує списки педагогічних працівників, які атестуються, графік роботи атестаційної комісії, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації.

Рішення про перенесення атестації може прийматися атестаційними комісіями і в інші строки.

Працівники, що атестуються, ознайомлюються з графіком проведення атестації під підпис.

3.3. Атестаційна комісія відповідно до затвердженого графіка роботи до 15 березня вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються, шляхом відвідування уроків (навчальних занять), позаурочних (позанавчальних) заходів, вивчення рівня навчальних досягнень учнів, студентів, курсантів, слухачів, вихованців (далі - учні) з предмета (дисципліни), що викладає педагогічний працівник, ознайомлення з навчальною документацією щодо виконання педагогічним працівником своїх посадових обов’язків, його участі у роботі методичних об’єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи, тощо.

3.4. У процесі вивчення професійної діяльності керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційна комісія з’ясовує:

  • виконання програми розвитку навчального закладу та результати інноваційної діяльності;
  • стан організації навчальної та виховної роботи, додержання вимог державних освітніх стандартів;
  • результати державної атестації навчального закладу;
  • результати перевірок, проведених Державною інспекцією навчальних закладів, місцевими органами управління освітою та іншими органами державного нагляду (контролю);
  • додержання вимог щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання учнів;
  • підсумки моніторингу роботи з педагогічним колективом та іншими працівниками навчального закладу;
  • ефективність взаємодії з громадськими організаціями та органами шкільного самоврядування;
  • додержання педагогічної етики, моралі;
  • звіти керівника про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу навчального закладу;
  • аналіз розгляду звернень громадян.

3.5. Керівник навчального та іншого закладу до 1 березня подає до атестаційної комісії характеристику діяльності педагогічного працівника у міжатестаційний період.

Характеристику на керівника навчального та іншого закладу подає до атестаційної комісії керівник відповідного органу управління освітою. Характеристика на керівника районного (міського) методичного кабінету (центру) подається до атестаційної комісії керівником відповідного органу управління освітою за погодженням із закладом післядипломної педагогічної освіти.

Характеристика повинна містити оцінку виконання педагогічним працівником посадових обов'язків, відомості про його професійну підготовку, творчі та організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, морально-психологічні якості, дані про участь у роботі методичних об’єднань, інформацію про виконання рекомендацій, наданих попередньою атестаційною комісією, тощо.

Характеристика керівних кадрів додатково має містити відомості про ставлення до підлеглих, здатність організувати педагогічний колектив для досягнення певних завдань, вміння приймати відповідальні рішення.

Педагогічний працівник не пізніш як за десять днів до проведення атестації ознайомлюється з характеристикою під підпис.

3.6. На особу, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, керівник відповідного органу управління освітою направляє до атестаційної комісії подання про атестацію цього працівника з метою призначення на посаду.

3.7. При атестації особи, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, атестаційною комісією враховуються рівень її професійної освіти, стаж роботи на педагогічних, науково-педагогічних та керівних посадах у сфері освіти, володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, професійні знання та навички, набуті до призначення на посаду.

3.8. Атестація педагогічних працівників здійснюється атестаційними комісіями у такі строки: комісіями І рівня – до 1 квітня, ІІ рівня – до 10 квітня, ІІІ рівня – до 25 квітня.

Засідання атестаційної комісії з метою атестації особи, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, проводиться у разі необхідності.

3.9. Під час атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційна комісія з’ясовує якість виконання ними посадових обов’язків.

3.10. Засідання атестаційної комісії проводиться у присутності працівника, який атестується. Під час засідання атестаційної комісії педагогічний працівник має право давати усні та письмові пояснення, подавати додаткові матеріали щодо своєї професійної діяльності.

За рішенням атестаційної комісії атестація може бути проведена за відсутності працівника, якщо він не з’явився на засідання атестаційної комісії з об’єктивних причин (службове відрядження, територіальна віддаленість, тривала хвороба та інші причини, що перешкоджають присутності на засіданні) і дав на це письмову згоду, за винятком випадків атестації працівників, стосовно яких порушено питання про невідповідність займаній посаді.

У разі неявки педагогічного працівника, який атестується, на засідання атестаційної комісії без поважних причин комісія після з’ясування причин неявки може провести атестацію за його відсутності.

3.11. Засідання атестаційної комісії оформлюється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами атестаційної комісії.

Члени атестаційної комісії можуть у письмовій формі викласти окрему думку щодо рішення атестаційної комісії, яка додається до протоколу.

3.12. Засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів. Рішення атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі однакової кіль­кості голосів “за” і “проти” приймається рішення на користь працівника, який атестується.

3.13. За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення:

1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді;

2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»);

3) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»);

4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання І категорії», «майстер виробничого навчання ІІ категорії»);

5) порушити клопотання перед атестаційною комісією ІІ, ІІІ рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню;

6) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню;

7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією;

8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

3.14. За результатами атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів, а також осіб, які претендують на зайняття посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, атестаційні комісії ухвалюють такі рішення:

  • керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді;
  • керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією;
  • керівник (заступник керівника) не відповідає займаній посаді;
  • рекомендувати для призначення на посаду керівника;
  • рекомендувати для зарахування до кадрового резерву.

3.15. Рішення атестаційної комісії повідомляється педагогічному працівнику одразу після її засідання під підпис.

На кожного педагогічного працівника, який атестується, оформлюється атестаційний лист у двох примірниках за формою згідно з додатком, один з яких зберігається в особовій справі педагогічного працівника, а другий не пізніше трьох днів після атестації видається йому під підпис.

3.16. Педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:

1) має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;

2) виконує посадові обов’язки у повному обсязі;

3) пройшов підвищення кваліфікації.

3.17. У разі виявлення окремих недоліків у роботі педагогічного працівника, які не вплинули на якість навчально-виховного процесу, атестаційна комісія може прийняти рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією.

3.18. Особи, прийняті на посади педагогічних працівників після закінчення вищих навчальних закладів, атестуються не раніш як після двох років роботи на займаній посаді.

3.19. На час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (якщо дитина потребує домашнього догляду – до досягнення дитиною шестирічного віку) за педагогічними працівниками зберігаються кваліфікаційні категорії (тарифні розряди), педагогічні звання. Час перебування у таких відпустках не враховується при визначенні строку чергової атестації.

3.20. Атестація педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації, може бути перенесена на один рік у випадку тривалої тимчасової непрацездатності або при переході працівника у рік проведення чергової атестації на роботу до іншого навчального закладу та з інших поважних причин.  За такими працівниками до наступної чергової атестації зберігаються  встановлені попередньою атестацією кваліфікаційні категорії (тарифні розряди), педагогічні звання.

3.21. Чергова атестація педагогічних працівників, які поєднують роботу з навчанням у вищих навчальних закладах за напрямами (спеціальностями) педагогічного профілю, за їх згодою може бути відстрочена до закінчення навчання. Присвоєні їм попередньою атестацією кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання зберігаються до чергової атестації.

3.22. За працівниками, які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості перерви у роботі), зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання.

Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу.

3.23. Педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

При суміщенні працівниками педагогічних посад в одному навчальному закладі їх атестація здійснюється з кожної із займаних посад.

Атестація педагогічних працівників, які за основним місцем роботи та у навчальних закладах, де вони працюють за сумісництвом, обіймають однакові посади, здійснюється за основним місцем роботи.

3.24. Педагогічним працівникам іноземних держав, яких прийнято на роботу до навчальних та інших закладів, за наявності відповідних міжнародних договорів між Україною та іноземними державами, з яких вони прибули, атестаційні комісії приймають рішення про присвоєння кваліфікаційної категорії, яка відповідає категорії, встановленій їм за попереднім місцем роботи.

3.25. Вчителі та викладачі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є підвищення кваліфікації з предметів інваріантної складової змісту загальної середньої освіти.

3.26. Особи з повною вищою педагогічною освітою або іншою повною вищою освітою, прийняті на посади педагогічних працівників за спеціальностями, фахівці з яких не готувалися вищими навчальними закладами або підготовлені у недостатній кількості, за умови проходження ними підвищення кваліфікації, атестуються як такі, що мають відповідну освіту.

3.27. За педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного навчального закладу до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому самому закладі, зберігаються присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання до наступної атестації.

За педагогічними працівниками, які переходять на посади методистів, вихователів-методистів, зберігаються присвоєні попередньою атестацією кваліфікаційні категорії. Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після переходу на посаду методиста або вихователя-методиста.

При переході педагогічного працівника з методичної установи на педагогічні посади до навчального закладу за ним зберігається присвоєна раніше кваліфікаційна категорія до наступної атестації.

3.28. Педагогічні працівники, яким у міжатестаційний період присуджено наукові ступені або присвоєно вчені звання, атестуються без попереднього проходження підвищення кваліфікації, якщо їх діяльність за профілем збігається з присудженим науковим ступенем або присвоєним вченим званням.

3.29. Контроль за додержанням порядку проведення атестації педагогічних працівників здійснюється керівниками навчальних та інших закладів, органів управління освітою, де створено атестаційні комісії.

3.30. Кваліфікаційна категорія та педагогічне звання, присвоєні педагогічному працівнику за результатами атестації, можуть змінюватися лише за рішенням атестаційної комісії.

IV. Умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій

4.1. Атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (далі – повна вища освіта), зокрема:

  • вчителі – повну вищу педагогічну освіту з предметів, які викладають;
  • вчителі початкових класів – повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю початкова освіта, початкове навчання або які мають дві освіти, одна з яких – вища педагогічна за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (до введення в дію Закону України “Про освіту” (у редакції Закону України від 23.03.96 № 100/96-ВР) – середня спеціальна освіта) (далі – неповна вища освіта) або вищу педагогічну з цієї самої спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (далі – базова вища освіта) та повну вищу педагогічну освіту за іншим фахом;
  • вчителі-дефектологи (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, олігофренопедагоги) – повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності дефектологія (логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка) або корекційна освіта (за нозологіями);
  • викладачі професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації – повну вищу педагогічну освіту або іншу повну вищу освіту та пройшли спеціальну педагогічну підготовку;
  • соціальні педагоги – повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності соціальна педагогіка;
  • педагоги-організатори – повну вищу педагогічну освіту незалежно від спеціальності;
  • методисти методичних кабінетів (центрів), інститутів післядипломної освіти, професійно-технічних, позашкільних та вищих навчальних закладів  І-ІІ рівнів акредитації  – повну вищу педагогічну або іншу фахову освіту з напряму методичної роботи;
  • практичні психологи – повну вищу освіту зі спеціальності практична психологія, психологія;
  • завідувачі логопедичними пунктами, логопеди – повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності корекційна освіта;
  • вихователі груп продовженого дня загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі шкіл-інтернатів та професійно-технічних навчальних закладів – повну вищу педагогічну освіту;
  • вихователі-методисти, вихователі дошкільних навчальних закладів – повну вищу педагогічну освіту зі спеціальності дошкільна освіта, дошкільне виховання або які мають дві освіти, одна з яких – неповна вища педагогічна або базова педагогічна з цієї самої спеціальності, а друга – повна вища педагогічна освіта за іншим фахом;
  • викладачі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання), концертмейстери – повну вищу фахову освіту або які мають дві освіти, одна з яких – неповна вища фахова або базова фахова освіта, а друга – повна вища педагогічна освіта відповідного спрямування;
  • художні керівники – повну вищу фахову освіту або які мають дві освіти, одна з яких – неповна вища або базова освіта з цієї самої спеціальності, а друга – повна вища педагогічна освіта за іншим фахом;
  • музичні керівники дошкільних навчальних закладів – повну вищу музично-педагогічну освіту або які мають дві освіти, одна з яких – неповна вища або базова музична освіта, а друга – повна вища педагогічна освіта за іншим фахом;
  • інструктори з фізкультури – повну вищу фахову педагогічну освіту (для дошкільних навчальних закладів - повну вищу фахову педагогічну освіту або які мають повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю дошкільна освіта);
  • інструктори слухових кабінетів навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом – повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю дефектологія (сурдопедагогіка) або корекційна освіта (за нозологіями);
  • інструктори з праці – повну вищу фахову педагогічну освіту.

4.2. За результатами атестації педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії».

4.3. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст» присвоюється педагогічним працівникам з повною вищою освітою, діяльність яких характеризується: здатністю забезпечувати засвоєння учнями навчальних програм; знанням основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології; знанням теоретичних основ та сучасних досягнень науки з предмета, який вони викладають; використанням інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі; вмінням вирішувати педагогічні проблеми; вмінням установлювати контакт з учнями (вихованцями), батьками, колегами по роботі; додержанням педагогічної етики, моралі.

Випускникам вищих навчальних закладів, які отримали повну вищу освіту, при прийомі на роботу встановлюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст».

4.4. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст другої категорії» присвоюється педагогічним працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією «спеціаліст», та які постійно вдосконалюють свій професійний рівень; використовують диференційований та індивідуальний підхід до учнів; володіють сучасними освітніми технологіями, методичними прийомами, педагогічними засобами, різними формами позаурочної (позанавчальної) роботи та їх якісним застосуванням; застосовують інноваційні технології у навчально-виховному процесі; знають основні нормативно-правові акти у галузі освіти; користуються авторитетом серед колег, учнів та їх батьків.

4.5. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії» присвоюється педагогічним працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією «спеціаліст другої категорії», та які використовують методи компетентнісно-орієнтованого підходу до організації навчального процесу; володіють технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів; впроваджують передовий педагогічний досвід; формують навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці; уміють лаконічно, образно і виразно подати матеріал; вміють аргументувати свою позицію та володіють ораторським мистецтвом.

4.6. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією «спеціаліст першої категорії», та які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку (навчальних занять); активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів; вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі.

4.7. Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно.

Педагогічні працівники, які в міжатестаційний період підготували переможців ІІІ етапу всеукраїнських або міжнародних учнівських та студентських олімпіад з базових навчальних предметів; переможців ІІІ етапу всеукраїнських або міжнародних спортивних змагань; переможців всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів, переможців всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук, а також педагогічні працівники, які стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, що проводяться центральними органами виконавчої влади, мають наукові ступені, вчені або почесні звання, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, ученим (почесним) званням, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації.

4.8. Педагогічні працівники, які не мають повної вищої освіти й працюють на посадах педагогічних працівників, після отримання відповідної повної вищої освіти атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності стажу роботи на педагогічній посаді не менше двох років;  «спеціаліст першої категорії» – не менше п’яти років; «спеціаліст вищої категорії» – не менше восьми років.

За педагогічними працівниками, які отримали другу повну вищу педагогічну освіту й перейшли на посаду за отриманою спеціальністю, зберігаються присвоєні попередньою атестацією кваліфікаційні категорії. Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після переходу на іншу посаду.

4.9. Спеціалісти, які перейшли на посади педагогічних працівників до професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з виробництва або сфери послуг, а також науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, які перейшли на педагогічні посади, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності не менше двох років стажу роботи на виробництві, у сфері послуг або стажу науково-педагогічної діяльності; «спеціаліст першої категорії» – не менше п’яти років; «спеціаліст вищої категорії» – не менше восьми років.

4.10. Педагогічні працівники з повною вищою педагогічною або іншою повною вищою освітою, які до набрання чинності Законами України “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту” працювали й продовжують працювати у навчальних та інших закладах не за фахом, атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

4.11. Педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також керівникам гуртків, секцій, студій, інших форм гурткової роботи, працівникам, які працюють на посадах майстра виробничого навчання; культорганізатора; акомпаніатора; екскурсовода; інструктора з туризму; помічника директора з режиму, старшого чергового з режиму, чергового з режиму у загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабілітації; асистента вчителя-реабілітолога; консультанта психолого-медико-педагогічної консультації, незалежно від рівня здобутої ними освіти за результатами атестації встановлюються тарифні розряди.

При встановленні тарифного розряду враховуються освітній рівень працівника, професійна компетентність, педагогічний досвід, результативність та якість роботи, інші дані, які характеризують його професійну діяльність.

V. Умови та порядок присвоєння педагогічних звань

5.1. За результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюються педагогічні звання: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання І категорії», «майстер виробничого навчання ІІ категорії».

5.2. Педагогічні звання «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психолог-методист», «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (для педагогічного звання «керівник гуртка-методист» – найвищий тарифний розряд та повну вищу освіту), здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об'єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти.

Педагогічне звання «вихователь-методист» може присвоюватися музичним керівникам та інструкторам з фізкультури дошкільних навчальних закладів.

5.3. Педагогічні звання «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст першої категорії» та досягли високого професіоналізму в роботі, систематично використовують передовий педагогічний досвід, беруть активну участь у його поширенні, надають практичну допомогу іншим педагогічним працівникам.

5.4. Педагогічним працівникам, які мають базову або неповну вищу педагогічну освіту, можуть присвоюватися педагогічні звання «вихователь-методист» (для музичних керівників, інструкторів з фізкультури та вихователів дошкільних навчальних закладів), «старший учитель», «старший вихователь», якщо стаж їх педагогічної діяльності становить не менш як 8 років та якщо вони мають найвищий тарифний розряд.

5.5. Педагогічне звання «майстер виробничого навчання І категорії» може присвоюватися майстрам виробничого навчання, які на високому професійному рівні володіють методикою практичного навчання, ефективно застосовують її у роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 8 років і яким встановлено найвищий тарифний розряд.

5.6. Педагогічне звання «майстер виробничого навчання ІІ категорії» може присвоюватися майстрам виробничого навчання, які добре володіють методами і прийомами виробничого навчання, майстерно застосовують їх у роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 5 років і яким встановлено найвищий тарифний розряд.

VI. Рішення атестаційних комісій та порядок їх оскарження

6.1. У разі прийняття атестаційною комісією позитивного рішення керівник закладу або органу управління освітою протягом п’яти днів після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань.

Наказ у триденний строк доводиться до відома педагогічного працівника під підпис та подається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати (з дня прийняття відповідного рішення атестаційною комісією).

6.2. У разі прийняття атестаційною комісією рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання певних заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків, атестаційна комісія у встановлений нею строк, але не більше одного року, проводить повторну атестацію з метою перевірки їх виконання та приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді.

6.3. У разі прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність педагогічного працівника займаній посаді керівником навчального чи іншого закладу або органу управління освітою може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю.

Розірвання трудового договору за таких підстав допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі (установі).

Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації може бути видано лише після розгляду його апеляцій (у разі їх подання) атестаційними комісіями вищого рівня з дотриманням законодавства про працю.

6.4. Педагогічні працівники у десятиденний строк з дня вручення атестаційного листа мають право подати апеляцію на рішення атестаційної комісії до атестаційної комісії вищого рівня.

6.5. Апеляція на рішення атестаційної комісії І рівня подається до атестаційної комісії ІІ рівня. Апеляція на рішення атестаційних комісій І та ІІ рівнів може бути подана до атестаційної комісії ІІІ рівня.

6.6. Рішення атестаційних комісій можуть бути оскаржені до суду.

6.7. Апеляція подається у письмовій формі безпосередньо до атестаційної комісії вищого рівня або направляється рекомендованим листом.

В апеляції на рішення атестаційної комісії має бути зазначено: найменування атестаційної комісії, до якої подається апеляція; прізвище, ім’я, по батькові та посада (місце роботи) особи, яка подає апеляцію, її місце проживання; у чому полягає необґрунтованість рішення атестаційної комісії, що оскаржується; перелік документів та інших матеріалів, що додаються; дата подання апеляції. Апеляція підписується особою, яка її подає.

До апеляції додається копія атестаційного листа.

6.8. Атестаційні комісії, до яких подаються апеляції, розглядають їх у двотижневий строк та приймають такі рішення:

1) про відповідність працівника займаній посаді та скасування рішення атестаційної комісії нижчого рівня;

2) присвоїти відповідну кваліфікаційну категорію та скасувати рішення атестаційної комісії нижчого рівня;

3) присвоїти відповідне педагогічне звання та скасувати рішення атестаційної комісії нижчого рівня;

4) залишити рішення атестаційної комісії без змін, а апеляцію без задоволення.

6.9. Апеляції на рішення атестаційних комісій розглядаються за участю осіб, які їх подали, крім випадків, коли вони у письмовій формі відмовилися від особистої участі у розгляді апеляцій або не з’явилися на її засідання.

6.10. Питання атестації педагогічних працівників, не врегульовані цим Типовим положенням, вирішуються атестаційними комісіями ІІІ рівня відповідно до чинного законодавства України.

Директор департаменту загальної
середньої та дошкільної освіти       О.В. Єресько

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 06.10.2010

Станом на: 24.11.2025

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальне загальне положення про заклад дошкільної освіти (ЗДО)

1. Загальні засади та правове підґрунтя

  1. Заклад дошкільної освіти (ЗДО) функціонує на підставі законодавства України, зокрема: Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про освіту», Закон України «Про охорону дитинства», а також на підставі цього Положення та статуту (установчих документів) закладу. eurydice.iea.gov.ua+2eurydice.iea.gov.ua+2
  2. Тип організації освітньої діяльності (наприклад, «дитячий садок») визначається відповідно до Закону — ЗДО може діяти у різних формах і типах організації. Державний реєстр судових рішень+1
  3. ЗДО може мати різні форми власності: державну, комунальну, приватну або іншу, згідно із засновницькими документами.

2. Мета та завдання ЗДО

Метою діяльності ЗДО є:

  • забезпечення права дитини на здобуття дошкільної освіти; iea.gov.ua+1
  • всебічний розвиток дитини — фізичний, психічний, соціальний, емоційний, освітній; Козелецька ОТГ+1
  • створення безпечного, здоров’язбережувального та розвивального середовища; Козелецька ОТГ+1
  • соціалізація, підготовка до подальшої освіти, виховання, формування базових компетентностей; eurydice.iea.gov.ua+1

3. Організація освітнього процесу

  1. Освітній процес у ЗДО здійснюється за Базовий компонент дошкільної освіти (або іншим стандартом/програмами, затвердженими у законному порядку). Козелецька ОТГ+2Trost+2
  2. ЗДО має право обирати одну або кілька освітніх програм з переліку, затвердженого відповідним органом. Козелецька ОТГ+1
  3. Режим роботи, тривалість перебування дітей, години прийому — визначаються згідно з установчими документами або рішенням засновника, з урахуванням потреб і можливостей дітей та родин. Trost+1
  4. За потреби та за згодою батьків/законних представників — ЗДО може надавати додаткові освітні або супровідні послуги. Козелецька ОТГ+1

4. Прийом, зарахування, переведення дітей

  1. Порядок зарахування, переведення або відрахування дітей встановлюється згідно з положеннями, передбаченими законодавством та цим Положенням. Міністерство освіти України+1
  2. Передбачено категорії дітей, які мають право на першочергове зарахування до державних або комунальних ЗДО — відповідно до чинних нормативів. Міністерство освіти України
  3. У разі зміни місця проживання або інших обставин (наприклад, переміщення, воєнні дії) — можливі переведення / зміна груп з урахуванням заяв батьків або законних представників, зберігаючи право на місце в ЗДО. Міністерство освіти України+1

5. Педагогічні, медичні, безпекові та організаційні вимоги

  1. Педагогічні працівники — особи з відповідною освітою та кваліфікацією, які забезпечують належний рівень освітньої, виховної, оздоровчої та безпекової роботи. Козелецька ОТГ+1
  2. ЗДО має забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, безпеку, медичне обслуговування дітей, дотримання норм добробуту та умов утримання. iea.gov.ua+1
  3. Робочий час, педагогічне навантаження, штатний розпис — визначаються згідно з чинними нормативами. Trost+1
  4. ЗДО має право проводити контроль за якістю освітніх, виховних, оздоровчих і адміністративних процесів, звітувати перед засновником, батьками та уповноваженими органами. Козелецька ОТГ+1

6. Структура управління і відповідальність

  • Керівництво закладом здійснює засновник або уповноважений ним орган; безпосереднє керівництво — директор закладу. Козелецька ОТГ+1
  • Директор відповідає за виконання завдань ЗДО, організацію освітнього процесу, дотримання стандартів, безпеку, раціональне використання ресурсів, кадрову політику, контроль за життєдіяльністю закладу. Козелецька ОТГ+1
  • Заклад несе відповідальність перед державою, суспільством, батьками та дітьми за надання якісних освітніх, виховних, оздоровчих послуг і дотримання законів та норм. Козелецька ОТГ+1

7. Забезпечення прав дітей та соціальна політика

  • ЗДО гарантує реалізацію прав дітей на безпечне середовище, освіту, оздоровлення, розвиток.
  • Для дітей з особливими освітніми потребами передбачено відповідні умови, підтримку, інклюзивний підхід (за наявності таких груп). Міністерство освіти України+1
  • За потреби — організовується співпраця з медичними, психологічними, соціальними службами, з батьками/законними представниками та громадою.

🔎 Коментар щодо актуальності

  • Нині діє новий Закон «Про дошкільну освіту», який набув чинності з 1 січня 2025 року, що оновлює правові підвалини для функціонування ЗДО. eurydice.iea.gov.ua+1
  • Попереднє базове Положення, затверджене Постановою КМУ від 12.03.2003 № 305, — втратив чинність. Закон України+2Державний реєстр судових рішень+2
  • Наразі нормативна база перебуває в процесі оновлення: відповідні органи готують нові акти, підпорядковані вимогам Закону, новим формам організації освітньої діяльності (наприклад, сімейна форма, дистанційна, патронаж тощо).

Фото без опису

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь